Трагедія Донбасу в значній мірі зменшила ймовірність повторення такого розвитку подій в будь-якому іншому регіоні України.
На думку автора, з одного боку, за винятком відносно невеликої кількості учасників бойових дій, які відчули свою значущість і навіть владу, всі від війни втомилися. З другого, ніхто вже не сподівається, що можна домогтися кардинальних змін (як, наприклад, особливий політичний статус або приєднання до іншої держави) таким шляхом, як це сталося в Криму.
"Нарешті, змінилася — з різних причин — поведінка Росії. Проте такий розвиток може гарантувати тільки сильна українська влада, її безкомпромісність і підтримка регіональних еліта", - вважає експерт.
На її думку, при будь-яких інших ситуаціях, не уникнути зростання соціальної напруги, принаймні в проблемних регіонах (південно-східні області).
Лібанова вважає, що надзвичайно важливі дії влади, спрямовані на економічне зростання, повинні доповнюватися заходами, спрямованими на психологічні зміни:
— влада має повсякчас демонструвати не тільки свою відданість реформам, а й те, що частину тягаря вона бере на себе, що олігархи зменшують свої апетити;
— боротьба з корупцією на найвищих щаблях владної вертикалі має стати постійною і демонстративною: люди очікують не просто арешту, а суду і покарання винних;
— необхідна систематична роз'яснювальна робота, до якої мають долучитися хоча б ті ЗМІ, на які держава й суспільство мають сильний вплив, — це зовсім — не означає унеможливлення критики;
— суспільство мусить усвідомити, що Донбас є невід'ємною складовою частиною унітарної держави, яка зазнала страшної навали, і ми всі гуртом маємо її відроджувати, — зараз не час з'ясовувати вину жителів регіону; це повною мірою стосується як відродження Донбасу, так і допомоги вимушеним переселенцям;
— необхідно здійснювати цілеспрямовані заходи, спрямовані на об'єднання жителів різних регіонах, на сприйняття відмінностей у культурі, поведінці, уподобаннях як таких, що зовсім не виключають загальної єдності на засадах українськості;
— необхідно якомога швидше викорінити пропаганду сепаратизму в освітніх закладах.
"Навіть успішність зазначених дій не є запорукою суспільного спокою, — глибока соціально-економічна криза неминуче породжує масштабне незадоволення та провокує соціальну напругу. Але цілеспрямована діяльність на цьому напрямі убезпечить від переростання демонстрацій незадоволення державною політикою в антидержавні дії", - пише автор.