Росія помітно загострила ситуацію у відносинах з Україною. Надія Савченко активно експлуатує тему боротьби за звільнення полонених, продовжує голодування і озвучення вигідних Росії ініціатив. Генеральна прокуратура і НАБУ все частіше не розуміють один одного.
На минулому тижні на вищому державному рівні Росії пролунали звинувачення України у тероризмі. Їх озвучив Володимир Путін після сильно нагадує фарс операції ФСБ "затримання українських диверсантів", викликає подив не тільки всередині нашої країни. Російська пропагандистська машина розгортається досить швидко, але проколюється на деталях. Втім, є відчуття, що в Кремлі зокрема мало кого цікавлять: там прагнуть одним ударом дати необхідну інформацію власним громадянам з прицілом на майбутні вибори в Державну Думу і Заходу нав'язати свою логіку розвитку подій.
Путін неодноразово давав зрозуміти, що протистоїть Заходу на території України. Звинувачуючи керівництво нашої країни в тероризмі, господар Кремля не лише використовує заборонений прийом, але і в черговий раз намагається знизити рівень зовнішньополітичної суб'єктності України. Схоже, він щиро розраховує, що Вашингтон і Брюссель відсунутий українське керівництво і будуть самі керувати однією з найбільших держав у Європі. Для більшої зговірливості своїх партнерів по переговорах, які Путін поки веде в режимі монологу, озвучений відмова від нормандського формату врегулювання на Донбасі і анонсований можливий розрив дипломатичних відносин з Україною. Все це відбувається вже звично для Путіна на тлі літньої Олімпіади, під час якої світові медіа неохоче реагують на проблеми, нехай вони і пов'язані з протистоянням двох немаленьких держав.
Телефонна розмова Петра Порошенка та Джо Байдена в цій ситуації виглядає важливим свідченням підтримки української позиції з боку Вашингтона. Не знайшли жодних об'єктивних доказів російських звинувачень і представники НАТО і Європейського Союзу, а місію ОБСЄ російська влада просто не допустили на територію Криму. Якщо тенденція збережеться, то кримський інцидент Росія зможе використовувати тільки для внутрішнього споживання.
Тим часом Надія Савченко продовжує експлуатувати тему необхідності звільнення полонених особисто президентом. Для цього на Банковій був проведений нечисленний мітинг, а кілька солдатських матерів були втягнуті у голодовку, на щастя, нетривалу. Сама ж парламентарій хвацько роздає коментарі на тему необхідності почати звільняти полонених бойовиків першими, не виключає широкої амністії і вважає, що після відходу Путіна і Порошенко російсько-українські відносини можуть нормалізуватися. Важко сказати, наскільки адекватним буде громадський відгук на цю словесну гримучу суміш з вуст політика з високим рейтингом довіри, однак ляльководи Савченко помітно поспішають.
Чимало цікавого сталося на фронті боротьби з корупцією. Співробітники НАБУ спіймали на хабарі суддю Дніпровського суду Києва Миколи Чауса, проте хепі-енд у цій історії поки не очевидний. Позбавити його депутатської недоторканності може тільки Верховна Рада, яка навіть після прямих російських погроз на дострокове засідання збиратися не поспішає. Що тут якийсь суддя. Керівник НАБУ Артем Ситник визнав наявність ознак конфлікту у відносинах його відомства з Генеральною прокуратурою. Шеф ГПУ Юрій Луценко прагне зберегти хорошу міну при поганій грі і говорить переважно про успіхи своїх підлеглих. Конкуренція між правоохоронцями для України, відверто кажучи, незвичне стан, і їм було б непогано направити свої зусилля в раціональне русло, благо масштаби корупції в нашій країні дозволяють стверджувати: роботи в боротьбі з нею вистачить на всіх.
Решта новин