Зранку перед будівлею Верховної Ради вирує Антимайдан. Від метро «Арсенальної» до понівеченого останніми подіями Маріїнського парку тягнуться колони пом’ятих активістів.
«Нє, ну чьо вони зупинилися, вони Київ приїхали роздивлятися чи шо?» - багатозначно видає один з любителів партії влади, озираючись на свою колону, яка зупинилася у метрах десяти позад нього. В у часників звезеного на мітинг електорату агітаційна зброя – стікери. Дорогою до парламентської будівлі чоловіки й жінки заліплюють лайтбокси та зупинки наклейками «Стоп Майдан!»
На підходах до парламентської будівлі – кілька кордонів із силовиків. Вони ретельно перевіряють кожне авто, що наближається до імпровізованих барикад з автомобілів та міліціонерів зі щитами. Поряд, серед дерев також силовики. Хто ходить вздовж залізного паркану, хто уважно роздивляється новоприбулих. Зі сцени лунають промови щодо європейського досвіду у прийнятті депутатською більшістю нових законів. Електорат де уважно, де не зовсім, слухає. «Активісти» з прапорами Партії регіонів та Криму оточують Раду з кількох сторін. Починається мітинг. Щоправда, «за» чи «проти» чого його учасники не можуть пояснити. Хтось вийшов мітингувати, бо «Східна Україна також має право». Комусь не подобається «окупований бендерівцями Майдан», комусь – видерта на Грушевського бруківка. Про закони не говорять.
Тим часом у сесійній залі починається підготовка до засідання. На місця регіоналів, комуністів та позафракційних розкладають листівки із портретами вбитих під час вуличних сутичок із силовиками. На додачу, над чорно-білими фотографіями «героїв Грушевського» портрети депутатів, які руками підтримали скандальні «диктаторські закони». Регіонали такий «креатив» сприймають майже без емоцій. Хіба що злегка дратуються.
Перша несподіванка Ради 28 січня – візит трьох президентів. Вони заходять до зали засідань майже останніми. Їх зустрічають схвальним гулом. Роздається тріск затворів – фотографи моментально переключаються на колишніх перших, але досі не останніх осіб країни. Привітатися із Леонідом Кравчуком, Леонідом Кучмою та Віктором Ющенком ідуть і регіонали, і опозиціонери, і комуністи.
Засідання починається з хвилини мовчання у пам’ять про загиблих на Грушевського. Спікер Ради наголошує – смерть цих людей є трагедією у будь-якому випадку. Депутати дружно встають зі своїх місць. Під куполом панує тиша. Після Рибак оголошує перерву для консультацій.
Тут на присутніх очікувала друга несподіванка. Стає відомо, що Микола Азаров, якого кілька разів намагалися «піти» у відставку, написав заяву за власним бажанням. Ніхто не вірить. У кулуарах лідер фракції «Батьківщина» Арсеній Яценюк відмовляється давати будь-які коментарі з цього приводу. Депутат від УДАРу Павло Розенко пояснює – заява голови уряду нічого не означає.
«Розумієте, доки відставка не підписана – про новий уряд, про його формування не може бути й мови. Янукович не підписав цей документ», – наголошує він. І тут же додає: погоджуватися на посади опозиція не планує.
«Без повернення до Конституції 2004 року, без амністії активістів, без скасування законів 16 січня, без низки інших вимог опозиція не буде говорити про посади у новому Кабінеті міністрів. У нас є перелік озвучених вимог, яких ми будемо дотримуватися», – додає Розенко.
Опозиціонери припускають, що непідписаний документ може стати у майбутньому предметом торгу з опозицією.
В той же час, серед окремих регіоналів та комуністів помітне невдоволення. Останні взагалі заявляють – не зважаючи на результати консультацій скасування законів не підтримуватимуть.
Перерва затягується. Рибак попереджає, що парламентарі не підуть з Ради доти, доки не схвалить два необхідних рішення. Власне, це скасування скандальних законодавчих ініціатив та амністія для усіх активістів, які брали участь у масових акціях. Окремі депутати, тим часом, починають говорити про можливість повторення сценарію «ручного голосування». Так, серед позафракційних зазначають, що за умови безрезультативності консультацій більшість може спробувати піти на ухвалення такого рішення.
«Кнопками голосувати у них 226 голосів не назбирається. Але руками швидко 235 буде», – розповідав кореспонденту Тижня один з депутатів.
Втім, опозиціонери заспокоювали – жодного надзвичайного стану, тим паче без голосування за допомогою системи «Рада» не буде.
«У Партії регіонів зараз є група невдоволених депутатів, які відмовилися від таких сценаріїв. Їх приблизно 60 осіб. Так що у будь-якому разі у більшості не вистачить голосів», – зазначали в опозиції.
Між тим, близько пів на першу залу заповнюють депутати. Рибак виносить на голосування законопроекти про визнання недійсними «законів 16 січня» без обговорення у комітетах. Вся Рада, крім КПУ, підтримує. Президенти таким рішенням задоволені. Чого не можна сказати про частину регіоналів та повний склад фракції комуністів. Особливо засмученим виглядав регіонал Олег Царьов, який похнюпившись, тиснув на кнопку «за». Щоправда, тут же депутати прийняли чотири законопроекти, серед яких і дискусійне «Виправдання злочинів фашизму» за яким, в принципі, суд може притягти до відповідальності за портрети Бандери або червоно-чорні прапори. Однак найбільш резонансні ініціативи відміняють – це і криміналізація наклепу, і заборона масок/шоломів на масових акціях, і рух в автомобільних колонах не більше п’яти. Фракції йдуть обговорювати амністію учасників протестів.
Щоправда, ані о четвертій вечора, ані о п’ятій Рада не починає роботу. У кулуарах Олег Тягнибок пояснює – на консультаціях не досягли згоди щодо тексту закону про амністію. Тож парламент продовжить понаднормову роботу наступного дня, 29 січня. За що, власне, голосує абсолютна більшість депутатів, включно із комуністами та свободівцями.
Останній сюрприз вечора підносить президент Янукович. Він, попри переконання опозиціонерів, підписує відставку уряду. Втім, варто зауважити, що сам Азаров, як і його Кабмін, має змогу працювати ще впродовж 60 днів до призначення нового складу уряду. Водночас, президент лишає поза увагою скасовані депутатами «закони 16 січня». Що, можна припустити, у майбутньому може стати приводом для торгу між представниками влади та опозиції під час чергового раунду переговорів в обмін на звільнення адмінбудівель та площ міст.
На сцені під Радою, після незмінного гімну «Єднайомся», розривався сумновідомий Олег Калашніков, який безмірно дякував присутнім прибічникам влади за активну громадянську позицію. «Активні громадяни», між тим, збиралися у шеренги. Над головами майоріли «регіональні» та кримські прапори. Чомусь не було помітно національних. За допомогою мегафонів антимайданівців направляють до Арсенальної. Назад, у метро. До 29 січня.
Станіслав Козлюк
Решта новин