Орбан проти всіх: як Угорщина розсварилася не лише з Україною, а й з партнерами в ЄС

Печать PDF
Новости и события в Украине и зарубежом. Политика, экономика, общество, культура, спорт, наука, образование, технологии В Україні усі чули про суперечки нашої держави з Угорщиною.

Мабуть, угорське посольство вже збилося з підрахунку кількості викликів посла до українського МЗС через некоректні заяви чи дії угорських посадовців стосовно України. Через це може скластися враження, що Будапешт веде "дипломатичну війну" з Україною.

А насправді все складніше.

Таку ж "політичну війну", чи то, коректніше сказати, боротьбу Угорщина веде майже з усім європейським континентом – попри те, що вона сама є членом Євросоюзу, Ради Європи тощо. Цього разу нерви не витримали у Брюсселя.

Для тих, хто віддає перевагу відеоформату, ми пояснили, що відбувається, також у відеоблозі. Щоби першими отримувати наші нові відео, підпишіться на Youtube-канал ЄвроПравди.



Коротко нагадаємо, про що йдеться.

У середу угорська партія влади Fidesz гримнула дверима і вийшла зі складу групи Європейської народної партії (ЄНП). Але зробила вона це вимушено, по суті, для того, щоби зберегти обличчя – адже за пару годин соратників Орана планували вигнати з ЄНП.

До цього рішення обидві сторони конфлікту йшли давно. Та й розв’язка була визначена ще минулого тижня, коли ЄНП почала змінювати правила лише задля того, щоби вигнати соратників Орбана зі своєї групи. А про намір вийти самим, якщо небезпека покарання стане реальною, Орбан письмово попереджав ще 1 березня.

Але у чому ж корінь конфлікту? Чому зараз? Що стало останньою краплею?

Відразу наголосимо: питання не лише в Україні.

Хоча нападки угорців на нашу державу також зіграли певну другорядну, доповнюючи роль.

Так само, як і з українсько-угорською суперечкою, конфлікт між Угорщиною та рештою Євросоюзу є багатогранним та багаторівневим, однак має фундаментальну причину – розбіжність цінностей. Віктор Орбан не приховує, що ліберальна демократія, рівність та деякі інші речі, записані в установчих документах ЄС – не зовсім його ідеали. Він воліє згуртовувати свою державу навколо ультраконсервативних ідеалів і втілює це у життя.

У відповідь з Брюсселя до Угорщини лунають зауваження щодо порушення свободи слова, прав людини тощо.

Ще одна подібність угорсько-української та угорсько-європейської суперечки у тому, що час від часу офіційний Будапешт перетинає червоні лінії і переходить до відвертого хамства, або ж до шантажу. Вперше ці відбулося на початку 2019 року, коли на вулицях Будапешта з’явилася серія плакатів, метою яких було принизити та образити тодішнього голову Єврокомісії, "однопартійця" Орбана по групі ЄНП Жана-Клода Юнкера.

Наслідком цього стало рішення ЄНП "призупинити членство" Fidesz у Європейській народній партії. Ми детально розповідали про події тих часів у тексті "Ультиматум для Орбана: чим завершиться конфлікт Угорщини з найбільшою партією ЄС".

Але іронія долі: реальних втрат Орбан тоді не зазнав.

"Призупинення" було радше віртуальним. Бо угорські голоси були потрібні ЄНП під час формування нової Єврокомісії та розподілу посад у Європарламенті. В результаті Орбан отримав усе, що хотів, у тому числі посаду єврокомісара з розширення, за допомогою якої він тепер відверто шантажує Україну.

Ще один менш відомий, але дуже показовий приклад: у Європарламенті один із депутатів Fidesz став віцеголовою комітету LIBE, що опікується питаннями свободи та міграції. Тобто саме тими, щодо яких Орбана найчастіше критикують за порушення.

У цьому полягала стратегія Будапешта – розставити своїх людей на посади, які дозволять контролювати процеси у ЄС, пов’язані з Угорщиною. Це подобалося далеко не усім – наприклад, рік тому 13 європейських партій вимагали остаточно виключити партію Орбана з ЄНП, але рішення тоді так і не ухвалили.

А наприкінці 2020 року Орбан зважився на новий виток конфлікту.

Він домовився з Польщею (там, як відомо, при владі також ультраконсервативна партія, до якої у ЄС так само є маса запитань) про те, щоби ветувати ухвалення бюджету ЄС і блокувати створення фонду відновлення після пандемії, вимагаючи від Брюсселя відмовитися від вимог до країн-членів про дотримання ними принципів верховенства права.

Це був непростий процес, у результаті якого все ж вдалося переконати Орбана і Качинського зняти своє вето. Ми розповідали про це, зокрема, у статті "Гроші в обмін на правосуддя: як ЄС здолав опір Польщі та Угорщини і чому це важливо".

І, нарешті, коротко про Україну.

Те, як поводиться угорський комісар з українського питання, викликає у Брюсселі гамму емоцій. Це – безпрецедентне зловживання посадою. І це стало ще однією краплею у діжку претензій до партії Орбана, яка вже давно переповнилася. А події з (по суті) виключенням угорської партії з ЄНП стали публічним проявом роздратованості партією Орбана.

Та чи стало це поразкою угорського лідера?

А ось на це запитання відповіді немає. Бо Віктор Орбан цілком може вийти з цієї історії "у плюсі". Зокрема, він, поза сумнівом, будуватиме свою кампанію на виборах, що відбудуться за рік, з позиції "захисника угорської нації проти нападок європейських бюрократів".

Власне, попередні його кампанії також були побудовані за принципом "навколо нас – самі вороги". І ця тактика щоразу виявлялася дієвою для угорського суспільства.

Втім, ще невідомо, яким буде наступний крок ЄС і чи не завершиться чергова сварка Орбана з Брюсселем черговим їхнім примиренням.

Сергій Сидоренко, редактор "Європейської правди"