Думки експертів

Видання розповідає про залаштункову дипломатію, результатом якої стала у тому числі зустріч Зеленського і Трампа у Ватикані.

Дональд Трамп, вочевидь, змінив свою позицію щодо російського президента Володимира Путіна після місяців дипломатичної роботи прем'єра Великої Британії Кіра Стармера та президента Франції Еммануеля Макрона, пише видання Politico. Стармер і Макрон, використовуючи свої канали у Білому домі, намагалися переконати Трампа, що російському президенту не можна довіряти.

"Зустріч Дональда Трампа з Володимиром Зеленським у кулуарах похорону - перша після їхньої катастрофічної розмови в Овальному кабінеті - здається, ознаменувала зміну настроїв, за яку європейські союзники України частково приписують собі заслугу", - пише видання.

Після їхньої 15-хвилинної розмови Трамп незвично звернув свій гнів на Путіна, написавши у своїй мережі TruthSocial "Владіміре, СТОП!", а пізніше додав, що російський лідер "можливо, не хоче зупиняти війну, а просто морочить мені голову".

Як пише Politico, публічна критика президента США на адресу Путіна дозволила дипломатам у Лондоні та Парижі "стиснути кулаки" на знак перемоги, адже їхні зусилля протягом останніх трьох місяців, схоже, принесли плоди.

Кір Стармер та Еммануель Макрон намагалися змусити Трампа спрямувати частину свого гніву на Путіна, використовуючи аргумент, що Путін виставляє президента США дурнем.

Один колишній посол Великої Британії, який розмовляв з виданням на умовах анонімності, сказав, що Зеленському "явно вдалося вплинути на мислення Трампа" в Римі. Він також додав, що Велика Британія та Франція послідовно висловлювали думку про те, що Путін "не поважає (Трампа - Ред.), постійно порушуючи припинення вогню, яке він начебто запровадив".

Співрозмовник видання припустив, що саме це зіграло рішучу роль, оскільки Трамп "чутливо реагує на людські жертви – це його справді турбує".

Інший співрозмовник Politico, французький чиновник, зазначив, що "тепер Трамп зрозумів, що Путіну не можна довіряти. Це те, що президент (Макрон - Ред.) неодноразово повторював і намагався донести Трампу. Це наша стратегія зараз".

Проте Велика Британія і Франція тепер змушені нервово чекати, чи переможе жорсткіша позиція президента США щодо Путіна нетерпіння Трампа швидше рухатися далі, пише Politico.

Залаштункова дипломатія

Politico також розповіло деякі деталі інтенсивної дипломатичної роботи Британії та Франції.

Міністр закордонних справ Великої Британії Девід Ламмі повідомив, що цього року 13 разів розмовляв з держсекретарем США Марко Рубіо, а Стармер і Трамп розмовляли майже стільки ж.

Ключову роль у цій справі відіграли досвідчені перемовники - радник з національної безпеки Британії Джонатан Павелл та міністр оборони Британії Джон Гілі. А допомагав їм посол США у Великій Британії Марк Бернетт.

Старший науковий співробітник американського аналітичного центру Brookings Institution Стівен Пфайфер також зауважив, що "у Трампа була сліпа зона щодо Путіна, який ігнорував запити США".

"Але його нещодавні заяви в соцмережах натякають на те, що він почав відчувати, що Путін його використовує", – підкреслив Пфайфер.

Утім, якщо минулий тиждень і став певним дипломатичним проривом для Великої Британії та Франції, цей прорив поки що ненадійний пише Politico.

Як зазначила голова Українського форуму в Chatham House Орися Луцевич, одна зустріч у Ватикані не обов'язково матиме "тривалий ефект - вона мала одноденний ефект, коли він (Трамп - Ред.) зробив кілька хороших заяв, але потрібна політика, а не лише заяви на Truth Social".

Ставлення Білого дому до переговорів показує, якими марними можуть бути зусилля європейців, коли Марко Рубіо в останню хвилину відмовився від нещодавнього саміту в Лондоні, а Трамп заявив, що Україна повинна поступитися Кримом.

Путін ще не запропонував суттєвої відповіді на пропозиції України та США, а його оголошення про триденне припинення вогню зустріли зі зрозумілими підозрами як Київ, так і його союзники.

Без жодних зрушень з боку Москви, Трамп виглядає дедалі більш розчарованим своєю нездатністю укласти угоду протягом перших 100 днів при владі, не кажучи вже про перші 24 години, які він колись обіцяв.

"Зараз питання буде таким: чи готовий він змінити курс і почати тиснути на Росію, чи він просто звинувачує обидві сторони та відходить від цього?" - цитує Politico аналітика Стівена Пфайфера.