Війна в Україні становить “фізичну і пряму загрозу” для Європейського Союзу. Країни блоку повинні зробити все, щоб допомогти Україні “виграти цю війну”.
Про це 17 червня заявив генерал-лейтенант Міхіель ван дер Лаан, генеральний директор Військового штабу Європейського Союзу, в інтерв’ю Центру аналізу європейської політики в рамках серії програм Стан Альянсу: Європейський Союз. У відповідь на цю загрозу, 24 з 27 держав-членів ЄС беруть участь у місії тренування українських військових, в результаті якої за останні півтора року в країнах блоку було підготовано близько 55 тисяч українських вояків.
Така підготовка триватиме відповідно до заявлених потреб українського командування.
На додаток, за словами ван дер Лаана, ЄС вже надав Україні військової техніки та боєприпасів на понад 20 мільярдів євро.
Уроки війни в Україні
Війна в Україні дозволила виокремити чотири головні структурні пріоритети ведення сучасної війни, вважає начальник штабу армії Франції генерал П’єр Шилл.
“Першочерговим завданням є зв’язок” у бою, в основі якого лежать мережеві комунікації, - зазначив Шилл в інтерв’ю виданню DefenseNews, опублікованому 16 червня.
“Щоб перевершити супротивника, необхідно зрозуміти тактичні обставини, розробити план, віддати наказ і здійснити маневр, контролюючи й переорієнтовуючи цей цикл”.
“Другий пріоритет – це прозорість поля бою”, - зазначає він. Так використання безпілотників та супутників дозволяє забезпечити дедалі більшу видимість намірів, розташування та рухів противників, ускладнюючи можливості їх приховати.
“Третій пріоритет – летальність. У контексті бойових дій високої інтенсивності летальність характеризується тактичним націлюванням за допомогою використання все більш потужних, точних і витончених засобів знищення — і в достатній кількості, щоб мати змогу завдати значної шкоди за дуже короткий проміжок часу”, - зауважує командувач.
“Четвертий пріоритет – захист”, - каже Шилл. Адже “гіперлетальність” вимагає підвищеної здатності до виживання найбільш цінних цілей, таких як командні пункти, які особливо легко виявити через їх електромагнітний слід.
“Необхідно посилити їхній захист; методи командування повинні бути різноманітними, щоб забезпечити безперервність їхньої роботи у разі нападу”, - пояснює генерал.
Французька армія наразі вживає заходів, щоб досягти усіх цих пріоритетів, за словами Шилла, який очолює сухопутні сили з липня 2021 року, з бюджетом у понад 10 мільярдів євро, та маючи під своїм командуванням понад 110 000 військовослужбовців.
ЄС втрачає позиції в Африці
В ширшому, регіональному і світовому, контексті, ЄС спостерігає погіршення своїх позицій в Африці, де відбувається дедалі більш активна діяльність міжнародних акторів, в першу чергу, Росії, Китаю, але також Ірану та інших, зауважив генерал-лейтенант Міхіель ван дер Лаан.
Ці конкуренти фактично “виштовхують” західні держави, включно з США, з таких країн регіону, як Нігер, Малі, Буркіна-Фасо.
Втрата позицій та присутності на африканському континенті може спричинити безпекові проблеми для Євросоюзу у майбутньому, підвищивши небезпеку неконтрольованої міграції та тероризму. Водночас каже ван дер Лаан “коли нас там немає, отримати доступ до сировини буде важче”.
“Реальність на цей момент така, що ми втратили позиції. Ми втратили позиції в Малі, ми втратили позиції в Буркіна-Фасо, Нігері та деяких інших країнах”, - зазначив посадовець.
Водночас ван дер Лаан визнає, що Євросоюз допоки не знайшов остаточної відповіді на виклики, перед якими стоїть блок на африканському континенті.
Відтак ЄС намагається змінити свій підхід до підтримки африканських країн, допомагаючи їм у способи, про які просять самі ці країни. Тим часом за словами ван дер Лаана, позиції країн Заходу у Мозамбіку та Сомалі залишаються потужними.
“У нас є труднощі з навчанням людей, усвідомлюючи, що, можливо, в той самий час через кілька тижнів після того вони будуть працювати на "Групу Вагнера”, - пояснив він.
Відтак серед змін посадовець назвав, зокрема, відмову ЄС від проведення оперативних тренувальних місій у деяких неназваних африканських країнах.
ЄС працює над створенням високосумісних сил швидкого реагування
З огляду на зростання вищезазначених ризиків, ЄС намагається діяти більш проактивно на своїх кордонах.
Одним з інструментів такої дії є так звана Спроможність швидкого розгортання Європейського Союзу (EU Rapid Deployment Capacity), військовий інструмент, призначений для швидкого реагування на кризи за межами ЄС, який від 2025 року, за твердженням ван дер Лаана, повинен мати здатність розгорнути до 5000 військових.
Його основою є так звана Європейська бойова група, яка складається з близько 1500 військових, в основному піхотинців, які можуть бути підсилені іншими компонентами, як-то повітряні або військово-морські спроможності, або ж додаткова піхота, залежно від необхідності.
Говорячи про швидке розгортання військ, начальник штабу армії Франції генерал П’єр Шилл зазначив, що Франція змогла розгорнути батальйон протягом кількох днів після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
“У відповідь на війну в Україні та на прохання союзників Збройні сили [Франції] розгорнулися 28 лютого 2022 року, всього через чотири дні після російського вторгнення, як “головний” батальйон сил швидкого реагування НАТО в Румунії. Це швидке розгортання дозволило мобілізувати понад 500 солдатів французької армії за кілька днів” – сказав він в інтерв’ю DefenseNews.
Серед основних викликів такої європейської сили швидкого реагування ван дер Лаан виокремив необхідність створення справді сумісної сили, в якій компоненти з різних країн могли б ефективно поєднуватися і діяти разом. Іншою вимогою є стратегічне забезпечення, включно з транспортуванням та підтримкою розвідки.
З такою думкою погоджується й генерал Шилл.
“Долати спільні військові виклики означає мати можливість воювати пліч-о-пліч і, в ідеалі, разом”, - зазначив він.
“Першим викликом є сумісність обладнання, тобто здатність діяти узгоджено, попри різне обладнання. Йдеться про розробку та виробництво внутрішньо сумісного обладнання. З цього приводу комунікаційні мережі є ключовими”, - додав він.
Ну думку Шилла, інші виклики полягають у необхідності розробляти та виробляти військову техніку кількома європейськими країнами, а також спільний досвід шляхом спільного розгортання військ різних країн. Шилл відносить спільну підтримку України країнами ЄС до такого спільного досвіду.
Решта новин