Путін робив все від себе залежне, щоб не викликати вибух гніву Трампа.
Європейці "заганяли" Трампа в кут, щоб той нарешті вибухнув. Частина республіканців також, схоже підтримали європейців. Але Трамп не вибухнув. А відтак починається другий акт цієї пʼєси для одного глядача. Яким буде цей акт? Путін буде знову гратиме в гру "переговори зриває Україна та ЄС". Паралельно, по лінії Дмітрієва, РФ продовжить робити заманливі економічні пропозиції (якщо відкинути конспірологію, то дуже схоже, що саме ці пропозиції, які передбачають мільярдні заробітки вже сьогодні, є головним гальмом для "вибуху"Трампа).
Європейці, схоже, продовжать попередню тактику заганяння Трампа в пастку. Нагадаю вчергове: всі пропозиції Дмітрієва неможливі без погодження ЄС. А Європа не буде розглядати будь-які послаблення для Росії, поки не буде вирішено питання американських мит, питання безпеки (НАТО в Європі) і українське питання. Єдина відмінність другого акту від першого (в стратегії європейців) - це потенційне бажання Ватикану грати вагомішу гру. А відтак, по цій лінії можуть активізуватися контакти в США.
Закон Ліндсі Грема, який, схоже, має шанси на запуск, як паралельний трек до мейнстріму Білого дому, має дві суттєві проблеми.
Прийняття цього закону, без попередніх домовленостей на Близькому Сході означатиме зупинку переговорів з Китаєм і сварку з Індією, які є головними покупцями російської нафти. Тому, варто дивитися за тим, як будуть (чи будуть) відбуватися переговори США-Індія, США-Саудівська Аравія, США-ОАЕ, США-Ізраїль (особливо в контексті ядерної угоди з Іраном). Але навіть, якщо все піде за найпозитивнішим для нас сценарієм, мінімальний часовий лаг для реалізації цього закону - кінець 2025 року. Але паралельно з цим треба дивитися на рейтинги Трампа і їхню кореляцію зі ставленням до РФ та Путіна. Погіршення рейтингів змушуватиме Білий дім бути більш рішучим.
Окремо хочу зупинитися на "сенсаційній" новині, що Путін хворий літнім наступом і вважає, що саме цього літа йому вдасться зробити прориви, хоча військові аналітики не розуміють, на чому базується цей оптимізм. Я про це говорю вже пару місяців, але Західні аналітики не помічають ще три вагомі причини, чому він хоче продовження війни.
По-перше, путінський режим опирається на проактивну меншість (до третини населення), яка хоче повного знищення України.
Зупинка війни може призвести до того, що велика частина цих людей перейде в реальну опозицію. Що з цим робити поки, Кремль не розуміє.
По-друге, внутрішньополітичний блок Кремля тільки приступає до формування системи, в якій ветеранів, що повертатимуться з фронту, контролюватиме не лише ФСБ та МВД, але й самі ветерани. Восени в Росії пройде єдиний день голосування, де буде апробована ідея "кожен десятий депутат буде ветераном". Потім цю систему треба буде "апробовувати і доточувати". Раніше, ніж на початок весни 2026 року, Кірієнко і Ко, навряд чи скажуть, що вони готові до повернення людей. І це лише один аспект підготовки до повернення до миру.
По-третє, в Росії розгорнулася найбільша в історії (після 1917 року) кампанія по націоналізації і реприватизації. Головних бенефіціарів - шість (Чемезов, Кірієнко, Ковальчуки, Ротенберги, Сєчін, Патрушев), ще приблизно десять сімей є в другому ешелоні всієї цієї історії. Зупинка війни означає, як мінімум, сповільнення націоналізації. І я впевнений, що ці люди з найближчого кола Путіна роблять все, щоб війна не мала шансів на зупинку.
Тепер щодо перспектив: я продовжую вважати, що наступне переговорне вікно можливостей відкриється не раніше кінця 2025 року. При цьому, я не виключаю, що до переговорів, можливо, буде підключено Китай в рамках переговорів у трикутнику США-ЄС-Китай.
Вадим Денисенко, політолог
Всі новини