3 роки без відповіді. Що відбувається у розслідуванні вбивства Павла Шеремета

Печать PDF
Новости и события в Украине и зарубежом. Политика, экономика, общество, культура, спорт, наука, образование, технологии 20 липня 2016 року Павло Шеремет вийшов з дому і поїхав у студію, де мав вести авторську ранкову радіопрограму. Однак того дня колеги провели ефір без нього.

Приблизно за 15 хвилин до початку автівка з журналістом вибухнула в самому центрі Києва. Subaru зайнялась вогнем, очевидці розповідали про дуже потужний вибух, від якого здригнулися сусідні будинки. Шеремет був у авто один і за кілька хвилин помер у кареті "швидкої".

На показове і зухвале вбивство швидко відреагували за межами України, Білорусі та Росії, де жив і працював журналіст. Про злочин писали закордонні ЗМІ, його засуджували іноземні лідери і політики.

Минуло 3 роки.

Розслідування вбивства тепер вже рідко стає топ-новиною, суспільству давно не розповідали про успіхи слідства, за цей час не було названо жодного імені, не були встановлені навіть виконавці злочину, не кажучи вже про замовників.

"Українська правда" розповідає, що відомо про вбивство, чому слідство викликає запитання і сумніви, і що говорять у керівництві держави.

Про що говорить офіційне слідство

Перша реакція влади була швидкою. Вже протягом найближчих годин після вибуху на фатальне перехрестя вулиць Хмельницького та Франка приїхала тодішня очільниця Нацполіції Хатія Деканоїдзе. І вона, і президент Петро Порошенко потім називали розслідування вбивства справою честі, обіцяючи докласти максимальних зусиль і співпрацювати з європейськими та американськими колегами.

Правоохоронці намагались демонструвати оперативну і злагоджену роботу, запевняючи, що задля розслідування об'єднують зусилля різних служб у спеціальну оперативну групу. На місце вибуху приїжджали співробітники кількох органів, до справи долучили Федеральне бюро розслідувань США.

Спершу силовики навіть стверджували, що перевіряють заяви Шеремета та редакторки УП Олени Притули про стеження. На підозрілий "супровід" журналісти скаржились задовго до вбивства, а за кілька місяців до нього в редакцію передали документи, які можуть свідчити про те, що спецслужби уважно стежили за роботою видання і прослуховували журналістів.

Однак три роки по тому правоохоронці так і не розповіли, чия цікавість коштувала журналістам спокою і приватності: МВС і СБУ відхрестились від стеження, а деталі своїх припущень не розповіли.

Сумнівів у тому, що загибель журналіста – не випадковість, у слідства не було. Воно одразу кваліфікувало злочин як "умисне вбивство, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб". "Це убивство", – написав уже за півтори години генпрокурор Юрій Луценко.

Пізніше Олена Притула вимагала офіційно назвати подію терактом, адже автівка вибухнула у багатолюдному місці на очах у свідків:

"Зухвалість, із якою діяли терористи, вказує, що метою злочину було не вбивство Павла Шеремета, а отримання психологічного ефекту у вигляді паніки та зневіри свідків теракту, телеглядачів та близьких загиблого Павла Шеремета у власній безпеці. Очевидно, що злочин вчинений з метою залякування як всього населення, так і журналістів зокрема".

Саме як теракт розглядали, наприклад, замах на вбивство російського журналіста-опозиціонера Аркадія Бабченка, якого начебто планували застрелити на порозі квартири.

Однак у вбивстві Шеремета ГПУ не побачила ознак теракту: порушень громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, впливу на органи державної влади. Мовляв, "незначна" потужність вибухового пристрою – від 350 до 700 грамів в тротиловому еквіваленті – спосіб кріплення і направленість хвилі свідчать про те, що більше жертв бути не могло.

У перший же день правоохоронці почали стверджувати, що до трагедії призвів вибуховий пристрій, закладений під сидіння водія. Пізніше стало відомо, що вбивці зробили його з елементів протипіхотної міни МОН-50 і магнітами закріпили на днищі автівки із зовнішньої сторони. Причиною смерті стали травматичний шок і значна крововтрата.

Від початку основними версіями злочину називали професійну діяльність Шеремета та дестабілізацію ситуації в Україні – російський слід. Серед можливих мотивів озвучувались також "неприязнь у відносинах або особисті мотиви" і замах на Притулу, адже підірвана автівка формально належала саме їй. За роки після вбивства перелік версій не змінився.

На початку правоохоронці намагались звітувати про перебіг розслідування, свої кроки і знахідки, хоч і не розповідали усього, що цікавило суспільство.

Перші відеозаписи з місця події оприлюднювали ЗМІ. Тільки згодом поліція вирішила звернутись по допомогу, показавши відео, підозрюваних із заблюреними обличчями і попросивши сприяти у встановленні свідка.

Більшу частину інформації про можливих злочинців оприлюднили протягом перших півроку. Йдеться про двох людей – єдині, кого можна назвати підозрюваними, хоч офіційно вони такого статусу не мають, а їхні імена досі невідомі.

Це чоловік приблизно 168-175 сантиметрів зросту з "іспанською" борідкою та його напарниця – на 5 см нижча. Вони були у спортивних костюмах, чоловік – у кепці, напарниця – у капюшоні. Вони спускались вулицею Івана Франка, то йдучи окремо, ніби незнайомі, то зупиняючись для спілкування.

Близько 02:40 ночі жінка заклала вибухівку, після чого обидва знову пішли разом.

Камери також зафіксували підозрілих осіб, які кілька днів ходили у районі будинку Шеремета. Вони змінювали зовнішність і, як стверджують правоохоронці, уважно перевіряли наявність відеокамер. Їм приписують проведення розвідки перед злочином.

За годину до вбивства у напрямку Subaru пройшла жінка, замаскована перукою та окулярами. За декілька хвилин після вибуху вона повернулась назад і, обійшовши місце трагедії, зайшла в метро.

За офіційною версією, активувати вибухівку могли з покинутого будинку на вулиці Франка. Там, за 170 метрів від перехрестя, є лаз у заборі, і підривник міг спостерігати звідти за автівкою Шеремета та перехрестям.

У лютому 2017 року очільник МВС Арсен Аваков разом із підзвітною йому Нацполіцією говорив про півтори сотні терабайт записів, вилучених з камер спостереження, більше 400 судових дозволів на доступ до телефонів, що стосувались понад 18 тисяч номерів, більше сотні моніторингів з'єднання поблизу місця вибуху, призначення 16 експертиз.

Аваков розповідав також, що у липні в Україну в'їхала велика група громадян Росії нібито для участі у заходах однієї нетрадиційної церкви. З'єднання їхніх телефонів зафіксували в районі місця проживання та роботи Шеремета, в тому числі 20 липня, після чого телефони "пішли нанівець". Силовики запевнили, що мають підозру у причетності цих людей і перевіряють їх.

Більше цих росіян не згадували, хоча при нагоді натякали на Росію. Серед інших аргументів була зустріч Шеремета з власником радіо "Вести", міністром-втікачем Олександром Клименком у Росії, критика журналіста в бік тамтешньої влади.

Згодом слідство ставало все менш публічним.

Так, за рік після вбивства поліція засекретила кількасот судових рішень. Їх вилучили з відкритого реєстру нібито для захисту життя осіб, "які беруть участь у кримінальному судочинстві".

З того часу і донині опублікованими залишились лише 5 судових ухвал, у яких згадується трагічний вибух. Три з них стосуються безпосередньо справи Шеремета і дають слідчим доступ до даних мобільних операторів. Жодних деталей у них немає.

Ще у двох рішеннях йдеться про зовсім інші злочини: гучне інсценування вбивства в Одеській області та групу бандитів на Черкащині. Але без пояснень там згадується або номер кримінального провадження по вбивству Шеремета, або його фабула. Адвокати обвинувачених у цих двох справах запевнили УП, що з вибухом 20 липня ці справи не пов'язані. Один із захисників пояснив дивний текст судового рішення помилкою слідчого.

З моменту засекречення нових ухвал у відкритому доступі не з'явилось. Рік тому УП просила поліцію розповісти, з якими проханнями вона зверталась до суду у 2017-2018 роках і які з них були задоволені. Однак відповіді на це питання не було. Як і на багато інших, зокрема, про кількість допитаних, виявлення нових підозрюваних тощо.

Слідство відмовляється розповідати подробиці розслідування, наполягаючи, що це "негативно вплине на результати його проведення".

З невеликої кількості офіційної інформації відомо, що за два роки було проведено "понад 20 експертиз". Хоча про призначення перших 16 доповідали ще за півроку після вбивства.

До другої річниці у поліції раптом заявили, що, опрацювавши більше 3 тисяч терабайт інформації, "встановили особу". Тоді складно було зрозуміти, що саме хотіли сказати у керівництві відомства, адже там одразу пояснили, що особистість таємного "підозрюваного" їм не відома.

"Встановлено, що це людина, яку можна ідентифікувати", – говорив заступник голови Нацполіції В'ячеслав Аброськін.

Говорити про певний прогрес час від часу намагався і глава Генпрокуратури Юрій Луценко, який до цього визнавав безрезультатність розслідування. У серпні 2018 року він сказав, що у справі з'явилася "ниточка" і йдуть "активні слідчі дії". Щоправда, пізніше ані у відомстві Луценка, ані в поліції не змогли пояснити, про що йшлось, і послались на таємницю слідства. Сам Луценко запевняв, що "ниточка" привела до значного звуження кола підозрюваних, але конкретну цифру не називав.

Про що говорить розслідування журналістів

У травні 2017 року журналісти-розслідувачі "Слідство.Інфо" разом із колегами з міжнародної організації OCCRP опублікували власне розслідування.

Його результати викликали додаткові питання до офіційного слідства, адже журналістам вдалось знайти свідків і записи, які залишилися поза увагою правоохоронців. Вони, зокрема, припустили, що вранці 20 липня жінка прийшла на місце злочину не сама, а з напарником, який дав сигнал, коли Шеремет сів у авто.

Однак головні знахідки журналістів стосувались нічних відеозаписів. Біля будинку Шеремета камера зафіксувала кілька підозрілих автівок, які залишили вулицю Івана Франка після того, як ймовірні вбивці пройшли повз і заклали вибухівку. Чоловіки з цих автівок спочатку поводились, як незнайомі, але пізніше спілкувались, спускались нижче вулицею, у напрямку Subaru Шеремета.

За кермом одного з автомобілів, Skoda Octavia, був такий собі Ігор Устименко, якого розслідувачі ідентифікували як колишнього або нинішнього співробітника СБУ. Він та власниця Skoda давали журналістам суперечливі свідчення про купівлю авто. Устименко не міг чітко пояснити, що робив під будинком Шеремета, натякав, що надавав там приватні послуги, запевняв, що вбивць не бачив.

Чоловік не став коментувати свою причетність до спецслужб. Сама СБУ потім підтвердила зв'язок з Устименком, але заявила, що його звільнили ще у 2014 році.

Однак журналісти наголошували, що незалежно від мети, з якою колишній правоохоронець приїхав тієї ночі на вулицю Франка, він міг бути цінним свідком. Але, за словами Устименка, слідство ним не цікавилось. Поліція допитала чоловіка вже після публікації фільму.

Крім того у лютому 2017 року, слідчі розповідали, що говорили з 224 таксистами, які проїздили біля місця вибуху. Однак, ймовірно, пропустили саме того, який міг бачити вбивць і у момент закладання вибухівки зупинився просто біля машини Шеремета. Цей водій у розмові з журналістами був здивований таким збігом і запевнив, що його не допитували.

Один із розслідувачів розповідав також, що працівники СБУ вилучили сервер із відео з камер спостереження в одному з магазинів і повернули його порожнім.

УП багато разів просила пояснити прогалини, про які дізнались журналісти, запитуючи у Служби безпеки та поліції і про вилучені відео, і про підозрілі автівки та їхніх водіїв. Однак відповідей на ці запитання відомства традиційно уникають.

Після публікації фільму-розслідування Арсен Аваков визнавав, що через помилку одного з працівників, правоохоронці були змушені заново перевіряти всю інформацію. Міністр називав це "недбалістю", яка "ні на що істотно не вплинула". Однак ніхто так і не назвав імена винуватців, не розповів, чи позбавили їх посад, відсторонили від розслідування.

Журналістська спільнота неодноразово закликала розслідувати вбивство і звертала увагу на відсутність результатів.

Міжнародний Комітет захисту журналістів (CPJ) вважає, що до злочину можуть бути причетні представники влади Білорусі та Росії, а також влада чи радикальні націоналісти України. За словами керівника CPJ, європейська влада хотіла допомогти зі слідством, але українська сторона на співпрацю не пішла.

Що каже влада три роки потому

Одного разу, ще у 2017 році, Авакова запитали, на чиєму контролі перебуває справа після звільнення Хатії Деканоїдзе. Глава МВС тоді відповів:

"Що стосується особистого контролю, давайте цей пострадянський термін залишимо на смітнику разом з Радянським Союзом… Якщо вам це цікаво, вважайте, що я тримаю на особистому контролі. Ми заслуховуємо матеріали у вузькому колі і обговорюємо прогрес раз на тиждень".

Про "особистий контроль" на початку говорив і прокурор Києва, а попередній президент Петро Порошенко називав розслідування вбивства Шеремета "справою честі" і публічно вимагав від правоохоронців розкрити злочин. Коли стало зрозуміло, що результат швидким не буде, глава держави зізнався, що незадоволений розслідуванням, виправдовувався, що "не Господь Бог", кілька разів повторював, що готовий долучити іноземців, мовляв, лише скажіть, кого саме.

У листопаді минулого року УП звернулась до Адміністрації Порошенка та до нього самого із запитаннями, як часто президент заслуховує доповіді правоохоронців щодо розслідування, коли робив це востаннє і чи повідомляло слідство про прогрес. Однак відповідь так і не надійшла.

Схожий запит був направлений нещодавно до Офісу вже нового президента Володимира Зеленського. Він про вбивство майже не згадував, обіцянок не роздавав. Але під час передвиборчих дебатів із попередником докірливо зачитав йому "запитання з мережі". Серед них було і таке: "Чому паліїв магазину "Рошен" знайшли за 4 години, а паліїв військових складів і підривників машини Шеремета не можуть знайти кілька років?"

Ми попросили розповісти, чи звітували перед Зеленським щодо розслідування, чи звертався він до правоохоронців із вимогами про звіт і чи планує взагалі це робити.

Наразі УП чекає повноцінної відповіді на кілька різних запитів до Офісу президента: терміни давно спливли, а за офіційними телефонами відомства знайти відповідальних осіб складно. Але на питання у справі Шеремета у Зеленського відреагували швидко.

У відповіді лише коротко зазначили, що Офіс президента планує "найближчим часом" надіслати до правоохоронців офіційні запити щодо перебігу розслідування. Повідомити деталі пообіцяли після отримання відповідей.

За три дні після цього Офіс надіслав ще одну відповідь і запевнив, що справа – на контролі глави держави:

"Президентом України В. Зеленським заслухано звіт Міністра внутрішніх справ України А. Авакова щодо ходу досудового розслідування… Офісом президента України до Національної поліції України надіслано запит щодо здійснення аналізу стану розслідування".

У травні цього року Луценко знову почав говорити про "прогрес" у розслідуванні і навіть назвав його серйозним:

"Я дуже задоволений результатом, який отримала Нацполіція і прокурори. Більше нічого сказати не можу".

УП звернулась із запитами і до поліції, і до Генпрокуратури. Ще до того, як надіслати відповіді, в обох структурах неофіційно почали скидати з себе відповідальність і порадили звернутись одне до одного. У відомстві Луценка не стали коментувати слова свого керівника про "прогрес". Закон не зобов'язує давати такі пояснення, як і звітувати президенту, тому про доповіді главі держави у ГПУ теж не розповіли. Прокуратура лише нагадала, що відпрацьовує кілька версій, і додали:

"Хід досудового розслідування перебуває на постійному контролі генерального прокурора".

У Нацполіції розповіли, що з минулої річниці вбивства допитали більше 200 осіб, отримали понад 100 доступів до речей і документів, провели 13 експертиз, наклали 3 арешти на інформацію і направили два доручення про проведення слідчих дій до США і Швеції.

Як і рік тому, ми спитали, чи допитали слідчі власників і користувачів двох автівок, на які звернули увагу журналісти. Минулого разу це питання залишилось без відповіді, тепер поліція запевнила, що допити були. Крім того, з колишнім співробітником СБУ провели слідчий експеримент.

Про хід розслідування поліція також поінформувала Офіс президента. Правоохоронці зробили це у той самий день, коли надіслали відповідь на запит, 19 липня.

***

Вбивство Шеремета спершу коментувала мало не вся владна верхівка. Зараз кількість охочих відповісти на запитання зменшилась, а правоохоронці й у приватних розмовах, і публічно шукають можливості перекласти відповідальність на будь-кого ще.

Рік тому, коли ми просили про коментар, міністр внутрішніх справ Арсен Аваков відповів гнівними звинуваченнями у спекуляціях, мовляв, "справи не розслідуються під дати".

Незадовго до третьої річниці вбивства один із колишніх керівників поліції, який займався справою Шеремета, на питання УП про прогалини відповів закидами в бік "грузинського керівництва", маючи на увазі Хатію Деканоїдзе, і натякнув на "маніпуляції" журналістів, в тому числі, головреда "Української правди".

Така реакція у поєднанні з відсутністю видимих результатів викликає сумніви, що ці результати з'являться, і лише роз'єднує суспільство і владу у бажанні дістатись істини.

На річницю вбивства колеги Шеремета, активісти та небайдужі громадяни традиційно приходять на перехрестя вулиць Хмельницького та Франка щоб знову запитати: "Хто вбив Павла?" І з моменту попередньої такої зустрічі змінилась хіба що кількість років, за які слідство так і не спромоглося відповісти на це запитання.
Tags:     СПРАВА ШЕРЕМЕТА      КИЇВ      ВБИВСТВО