Відмова Міністра енергетики РФ від участі у цих переговорах – це найкращий і логічний крок РФ в даній ситуації. Адже позиція Росії, яка є сьогодні агресором, доволі неоднозначна і слабка. Зокрема, "Газпром" не зможе в цивілізованому середовищі пояснити чому здирав з України майже 5 років практично вдвічі завищену ціну за газ (порівнюючи з цінами на європейському ринку за винятком транспортних витрат).
Ці переплати лише від січня 2009-го дотепер склали понад 20 мільярдів доларів США. Тепер – це реальний борг РФ перед Україною, який у перерахунку означає, що РФ заборгувала Україні понад 70 млрд.кубометрів газу. Тобто майже 3 роки Україна мала б імпортувати російський газ безкоштовно. Водночас за транзит російського газу до країн Європи Газпром платив українській стороні майже вдвічі менше, ніж у Європі. Є й багато інших логічних питань до РФ на які нема логічних відповідей. З іншого боку неучасть російського міністра дає можливість залишати ситуацію "підвішеною". Це вигідно росіянам. І цим варто скористатися українцям.Переможцем зустрічі «трьох», як завжди, є американці. Принаймні вони черговий раз можуть приписати собі ініціативу про конкретну допомогу Україні. І будуть найближче до істини.
Участь єврокомісара Гюнтера Еттінгера логічна. З одного боку, цим самим європейці показують, що їм не байдужа доля України. А з іншого – що вони готові у даній ситуації (агресії) "закрити очі" на невиконання Україною своїх зобов’язань стосовно газу. Зокрема, тих зобов’язань, які Україна взяла на себе у березні 2009-го року, коли була підписана так звана Брюссельська декларація.
Крім цього, слід мати на увазі, що і США, і ЄС, зокрема останнім часом, ніколи не беруть участі у завідомо провальних проектах. Отже їх участь свідчить, що з газом вони Україні таки допоможуть на ділі, а не на словах. Адже вони добре знають про наявність технічної можливості постачати в Україну достатньо газу за реверсною схемою. Йдеться про наявність ресурсу для України на західних ринках. І тут США і ЄС доволі відверто вказують офіційному Києву з ким треба вести поговори.
А те, що Гюнтер Еттінгер, судячи, зокрема, із вчорашніх слів Юрія Продана, "тягнув" до останнього, може свідчити про те, що Брюссель все-таки пам’ятає про Брюссельську декларацію і дає зрозуміти, що свої зобов’язання в серйозному товаристві прийнято виконувати. Особливо, коли керівництвом декларуються європейські цінності. Крім цього, європейці показують, що замість українців не будуть вирішувати очевидних речей, зокрема не будуть ініціювати розриву українсько-росіської співпраці щоб на виручені в нас гроші Росія здійснювала агресію в Україні: з агресором, як правило, не прийнято провадити будь-якої співпраці, в тому числі і по газу, який Кремль використовує як зброю.
Найбільш пікантна ситуація у Міністра енергетики і вугільної промисловості України. Офіційний Київ має можливість і далі відбирати в РФ газ начебто без оплати, що і стимулює український міністр. Чому начебто без оплати? Та том що, як ми уже згадували, Україна вже наперед оплатила за більш, ніж 70 млрд. кубометрів газу. Головне тепер це правильно обрахувати і офіційно направити до Газпрому так, це як правильно зробила НАК «Нафтогаз України» з пропозиціями щодо ціни за газ. А, при потребі, і в Міжнародний суд. Водночас, захід дає зрозуміти, що українському міністру треба шукати газу в Брюсселі, Братиславі і де інде у Європі і Америці, а не у Москві. Треба негайно напрацювати альтернативний варіант повноцінного постачання газу із заходу. І бути готовим до повної відмови від російського газу. Хай тепер представники "Газпрому" приїздять до Києва просити Україну про транзит їх газу до Європи. Вистачить нам, українцям, принижуватись перед Кремлем!
Решта новин