Історія сповнена прикладів, коли опинилися в скрутному економічному становищі державам списували багатомільярдні борги або надавали сотні мільярдів допомоги. Як правило, якщо це й допомагало, то хіба що втриматися на плаву — досить згадати Аргентину або Грецію. Для цього економічного дива потрібно інше: терпіння і труд. Терпіння при проведенні реформ і щоденна наполеглива праця кожного, хто здатний працювати. Звичайно, не будуть зайвими і гроші — але тільки якщо вкладати їх в майбутнє країни, а не проїдати.
1. Німеччина
За підсумками Другої світової війни промисловість ФРН була зруйнована, кожен другий німець опинився без роботи, була втрачена чверть територій. Вважається, що врятував країну "план Маршалла"— допомога США. Насправді у 1948-1951 роках республіка отримала лише $1,3 млрд (приблизно $15 млрд в нинішніх цінах). Але їх вклали в науку, технології та модернізацію промисловості, а не витратили на субсидії та іншу соціалку. Це, а також феноменальне трудолюбство німців вже до середини 1950-х вивели ФРН на третє місце після США і Англії за обсягом промвиробництва.
2. Японія
Стоять заводи, репарації і 10 млн безробітних — економіку Японії теж ледь не знищила Друга світова. Але уряд зробив ставку на розвиток високих технологій і створення своєрідної корпоративної культури: великі корпорації в обов'язковому порядку забезпечували замовленнями середні і дрібні компанії. Праця на благо країни став національною ідеєю, і вже в 1968-му Японія вийшла на друге місце у світі за обсягом валового внутрішнього продукту після США і зберігала цю позицію до 2010 року, поступившись Китаю.
3. Південна Корея
Після розділу країни надвоє Північної Кореї дісталися металургія і хімпром, а Південь міг похвалитися лише підприємствами харчової і легкої промисловості. Навіть через дев'ять років після закінчення Корейської війни безробіття становила 30%, а ВВП на душу населення не перевищував $100. В 1962 році президент Пак Чон Хі почав інтеграцію країни у світову економіку, зробивши ставку на експорт та залучення іноземних інвесторів. Взятий в 1960-х розбіг допоміг подолати економічні кризи 1997-го і 2008-го: у 2011 році ВВП Південної Кореї був рівно в 300 разів вища, ніж 50 років тому.
4. Сінгапур
У 1959 році прем'єр-міністром бідної країни, импортировавшей навіть прісну воду й пісок для будівництва, став легендарний Лі Куан Ю Через 50 років 171-я за розміром території країна (площею трохи менше Києва) займала 44-е місце за величиною економіки та четверте місце за ВВП на душу населення ($51,7 тис.). Секрет сінгапурського економічного дива — у створенні максимально стабільних умов для бізнесу. А також величезні зусилля по розвитку системи навчання: у всіх освітніх рейтингах Сінгапур стабільно займає перше місце.
5. Польща
З усіх країн соцтабору-Польща першою почала проводити ринкові реформи — в 1989 році. Зміна курсу супроводжувалася значними потрясіннями: промвиробництво в 1992-му скоротилося на 41%, безробіття в деякі місяці перевищувала 30%. Але за два наступних десятиліття країна змогла подвоїти ВВП, безробіття скоротилася до 6%, а за обсягом золотовалютних резервів (близько $103 млрд в 2015-му) випередила всі пострадянські країни, окрім РФ. Рецепт польського економічного дива — зниження податків, підвищення пенсійного віку та прозора приватизація держвласності.
Всі новини