Світова економіка

Дмитро Фірташ позбувся російських конкурентів на українському ринку азотних добрив. Але через протистояння з Кабміном ризикує залишитися без своїх хімзаводів, які можуть перейти російським власникам.

Поставлено крапку в розгляді між азотними підприємствами Дмитра Фірташа, що входять в його компанію Ostchem, і російською ВАТ МХК «ЄвроХім». Вчора, 20 травня, компанія Фірташа Group DF повідомила про вердикт суддівської колегії Верховного Суду України (ВСУ), датований 21 квітня. У рішенні суддів ідеться про те, що ВАТ МХК «ЄвроХім» у задоволенні заяви відмовлено.

«Мита на російську аміачну селітру, які були встановлені в червні минулого року, збережено. Всі українські суди відмовили «ЄвроХіму», який намагався скасувати ввізні мита на аміачну селітру», – прокоментували рішення в Group DF.

У «ЄвроХімі» незадоволені цим вердиктом. «Рішення суду нас не влаштовує. Ми не вважаємо його справедливим», – сказав Forbes керівник департаменту зовнішніх зв'язків «ЄвроХіму» Володимир Торін. Він уточнив, що постачання своєї продукції в Україну компанія припинила ще в липні 2014 року.

Аграрії платитимуть більше

Для ринку це означає, що росіяни більше не зможуть демпінгувати в Україні. Їхня продукція обкладатиметься митом у розмірі 36,03% до 2019 року. Поставок селітри від «ЄвроХіму» в Україну практично не буде, хоча раніше вони домінували в загальній структурі імпорту: в країну щороку заходило в середньому приблизно 300-400 тис. тонн російського добрива в міжсезоння на загальну суму близько $100-150 млн, з цього обсягу 250 тис. тонн, як правило, завозив «ЄвроХім».

Його добрива обходилися аграріям дешевше, ніж українські. Тому російська селітра не давала змоги вітчизняним виробникам суттєво піднімати ціни на це добриво в сезон, а її частка завдяки конкурентноздатній ціні досягла 30% від загального споживання на ринку України. Тепер же «ЄвроХім» не зможе впливати на цінову політику хімзаводів Ostchem. А у вітчизняних аграріїв не буде дешевшої альтернативної селітри з Росії.

Кращого рішення для Ostchem у плані захисту власного ринку від конкурентів годі й придумати. Тому в Group DF Фірташа раді результату розглядів в українських судах. «Для хімічної галузі таке рішення дуже важливе, оскільки сприяє зростанню хімічної індустрії країни, матиме позитивний вплив, насамперед, на створення нових робочих місць і на наповнення місцевих бюджетів. У підсумку це позитивно позначиться на валовому внутрішньому продукті, тому що азотна хімія – одна з ключових галузей української економіки», – коментує рішення суду Ігор Гольченко, директор з комплаєнс Group DF. Він також вважає, що досвідом хіміків щодо захисту внутрішнього ринку можуть скористатися і вітчизняні металурги.

Звідки взялася суперечка

Антидемпінгові мита на російську селітру вперше було встановлено в липні 2008 року. Правда, тоді вони були нижчими. Загалом для всіх російських компаній вони не перевищували 12% при поставках в Україну протягом 2008-2014 рр. Але «ЄвроХім» успішно оскаржив це рішення в тих же українських судах. У травні 2010 року Вищий адмінсуд України визнав мито проти компанії у розмірі 11% недійсним. У підсумку з 2010 року селітра, яка ввозиться «Єврохімом» в Україну, митом не обкладалася. Вона становила 0% згідно з рішеннями української Феміди. Рішення було винятковим щодо «Єврохіму».

У липні 2014 року термін дії мит на російську продукцію закінчився. А ще в травні 2013 року Мінекономрозвитку і торгівлі почав повторне антидемпінгове розслідування з подачі чотирьох підприємств Ostchem – «Рівнеазоту», черкаського «Азоту», горлівського «Стиролу» та ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання «Азот». Перегляд було затіяно саме для того, щоб обкласти митом і продукцію «ЄвроХіму» поряд з іншими російськими компаніями. І цього разу торгове міністерство збільшило мито «ЄвроХіму» більш ніж утричі – до 36,03%. Мито почало працювати з 8 липня 2014 року. Його розмір, а також стрибки курсу долара призвели до зупинки поставок селітри з боку «ЄвроХіму» в Україну влітку минулого року.

Газові аргументи

З початку судових розглядів у 2014-2015 роках «ЄвроХім» не залишав спроб довести правильність рішень українських судів, ухвалених протягом 2009-2010 років, які скасовували для нього мито на ввезення селітри в Україну. Про це свідчать аргументи російського виробника, озвучені на одному з останніх судових засідань.

Представники «ЄвроХіму» звертали увагу на те, що антидемпінгові заходи щодо російського імпорту нітрату амонію є безпідставними. Тому що факт відсутності демпінгу і негативне значення демпінгової маржі, а також нульову ставку мита для «Єврохіму» встановив окружний адмінсуд м.Києва ще 6 лютого 2009 року. Мовляв, цим рішенням і його підтвердженням в органах апеляції та касації і повинно керуватися Мінекономрозвитку в подальших правовідносинах із позивачем.

Але судді почули інші аргументи. Як повідомили Forbes в Group DF, українські адвокати використовували в судах нові прийоми антитрестового законодавства ЄС. Так, як доказ справедливості встановлення демпінгових мит на російську продукцію використовувалося так зване «газове коригування». Адвокати компанії Фірташа відштовхувалися від цін на сировину для виробництва аміачної селітри – вартості природного газу.

Як відомо, російським виробникам він обходиться дешевше – $160 за 1 тис. куб м. Тоді як заводам Ostchem в період з 2013-го по 2015 рік сировина діставалася за значно вищою ціною – $430 за 1 тис. куб м. Цей аспект і приніс перемогу українській компанії в суді.

На практиці довести демпінг конкурента дуже складно: для цього треба зібрати статистику за цінами поставок конкурента на його власному ринку, а це важко. Значно простіше пред'явити суду різницю у вартості на газ-сировину, що заходить на заводи. Адже у Фірташа є власне виробництво добрив у Росії – россошанські «Міндобрива». Таким чином, компанії не важко було показати суддям різницю в закупівельних цінах на газ в Україні та Росії, щоб обгрунтувати свою позицію.

Надія на СОТ

Володимир Торін з «Єврохіму» у коментарі Forbes акцентував увагу на тому, що уряд РФ звернувся із заявою до незалежного органу з вирішення спорів – Світової організації торгівлі – для встановлення правомірності дій української сторони. «Ми підтримуємо таку ініціативу уряду РФ і сподіваємося на об'єктивність висновків органу з вирішення суперечок СОТ», – говорить Торін.

У Group DF готові до контратаки. «Ми в курсі, що 12 травня 2015 року Російська Федерація запросила консультацію з питання антидемпінгових мит в СОТ. Попереду у нас прогнозується процес в СОТ. Але ми розуміємо, в якому ми процесі, які рішення були прийняті, які рішення належить роз'яснити і відстоювати. Страху і розгубленості у нас точно немає. У нас є достатньо сильні аргументи, тому ми готові і далі відстоювати свою позицію», – повідомив Ігор Гольченко.

Головоломка з майном

Але можливий сценарій, при якому наслідками успіху Ostchem на українському ринку скористається російський «Газпромбанк». Поки юристи Фірташа змагаються з російськими конкурентами за збут, події довкола самої компанії розгортаються так, що власник Group DF може втратити контроль над своїми хімзаводами. Цьому сприяє атака прем'єр-міністра Арсенія Яценюка на підприємства Ostchem, які, на думку прем'єра, заборгували НАК «Нафтогаз України» 4,7 млрд грн за раніше поставлений газ.

Щоб повернути ці гроші, Яценюк на початку травня дав вказівку заарештувати 500 млн. куб м газу, який належить Ostchem і знаходиться в сховищах «Укртрансгазу». Проблема в тому, що згаданий газ – це залишки від придбаних раніше 5 млрд куб м російського «блакитного палива» за рахунок кредиту «Газпромбанку», виданого, за офіційною інформацією, під заставу самого газу.

А за неофіційними даними, які раніше не були спростовані жодною зі сторін, заставою в кредитному договорі позначено безпосередньо майно хімзаводів Фірташа, що використовують газ як сировину при виробництві азотних добрив. І борг перед російською структурою в розмірі $850 млн Ostchem досі не погасив.

Старанність Яценюка, з яким він прагне домогтися погашення Фірташем боргу перед «Нафтогазом», може увінчатися тим, що «Газпромбанк» вимагатиме повернути заставу за придбаний раніше газ. Але оскільки газу Ostchem в сховищах фактично немає – він уже використаний хімзаводами – російський банк може зажадати натомість самі активи.