Чому план приватизації не виконується і хто в цьому винен, пише Фокус
Одеський припортовий завод простоює вже півроку. У серпні керівництво найбільшого в Україні виробника азотних добрив анонсував запуск виробництва на початку вересня за давальницькою схемою. Але завод досі стоїть. Поставки газу навіть за давальницькою схемою відновити не вдалося. Працювати самостійно підприємство не може вже кілька років. З-за накопичених боргів перед структурами Дмитра Фірташа і Нафтогазом заводу не відпускають газ. Порятунком могла б стати приватизація і оплата інвестором заборгованості. Однак продавати проблемний актив держава не поспішає.
Влада більше 10 років говорять про необхідність приватизувати найбільші держпідприємства. Крім Одеського припортового заводу у їх число входить Турбоатом, Центренерго, Об'єднана гірничо-хімічна компанія і Державна продовольчо-зернова корпорація. Однак досі Фонду держмайна (ФДМ), відповідального за управління держактивами і підготовку їх до продажу, не вдалося приватизувати жодне з них. Лише після Революції гідності змінилося три керівника Фонду Дмитро Парфененко, Ігор Білоус і очолює структуру сьогодні Віталій Трубаров. Всі вони заявляли про підготовку об'єктів до приватизації, залучення в якості радників консалтингових компаній зі світовим ім'ям і обіцяли провести прозорі аукціони в найближчі кілька місяців. Однак безрезультатно.
У держбюджеті на 2018 рік надходження від приватизації заплановані на рівні 22 млрд грн. За фактом від продажу держвласності виручили лише 50 млн грн, близько 2% від запланованої суми.
Обтяжена спадковість
У спадок від СРСР Україні дістався значне, більш 16%, участь держави в економіці. Як вважається, власник в особі держави зазвичай поступається в ефективності приватному бізнесу, цей фактор продовжує стримувати економічне зростання. Як випливає зі звіту Рахункової палати "Про результати аналізу звіту Фонду держмайна України за 2017 рік", аналіз господарської діяльності держпідприємств за 9 місяців 2017 року встановив, що тільки 14 з них за цей період показали прибуток, 20 — працювали задовільно, 49 — неефективно. Насправді ситуація може бути ще гірше. Адже інформація про діяльність кожного другого підприємства і зовсім відсутня.
"Бізнес очікує, що велика приватизація стартує в цьому році, — каже директор Європейської Бізнес Асоціації (ЄБА) Ганна Дерев'янко. — Позитивні кейси будуть великим успіхом і для подальшої роботи (у напрямку приватизації. — Фокус), і для економічного розвитку в країні, нехай навіть на початковому етапі прецедентів буде небагато".
На думку співрозмовниці Фокуса, більшість стратегічних підприємств, внесених у список до приватизації — Центренерго, Азовмаш, Турбоатом, "Сумихімпром", Одеський припортовий завод, Державна продовольчо-зернова корпорація та ін, — перспективні для продажу.
Однак найближчим часом велика приватизація в Україні, схоже, не почнеться. "Раніше президентських і парламентських виборів чекати продажу великих об'єктів не варто. Будуть вони продаватися після виборів і за якою ціною, прогнозувати рано", — впевнений Віктор Мороз, керуючий партнер Suprema Lex.
Андрій Підгайний, керуючий партнер ЮФ Agreca, поділяє песимізм колеги і вважає малоймовірним виставлення на продаж великих держкомпаній в цьому році. "Кожне підприємство повинно пройти обов'язкові приватизаційні процедури, такі як оцінка, погодження умов продажу, формування аукціонних комісій і т. д., що в середньому займає 6-8 місяців", — уточнює він.
Хто винен?
Експерти називають низку причин, в силу яких у 2017 році плани по приватизації виявилися невиконаними. Головна з них — відсутність політичної волі продати великі держактиви. "Продаж кожного з активів — складне завдання. Ми віддаємо собі звіт в тому, що можемо зіткнутися з саботажем на шляху підготовки підприємств до приватизації з боку різних груп впливу, для яких ці активи є джерелами доходу", — говорить Ігор Мазепа, генеральний директор Concorde Capital. Його компанія стала інвестиційним радником ФДМ при підготовці до приватизації заводу з виробництва інсулінів "Індар", "Президент-Готелю" і вугільної компанії "Краснолиманська".
"Слід апелювати більшою мірою до Міністерства фінансів і уряду, ніж до ФДМ, — продовжує Андрій Підгайний. — Ця проблема переслідує Україну вже другий десяток років, і вона корениться в помилках при плануванні дохідної частини держбюджету". На його думку, Мінфін з року в рік не цікавиться реальною оцінкою ризиків виконання планів приватизації, а уряд влаштовує такий перебіг подій. Щоб продовжувати співпрацю з МВФ та іншими донорами, держбюджет намагаються зверстати з помірним дефіцитом і з розписаними джерелами його фінансування. Щоб головна фінансова кошторис країни виглядала збалансованою, в неї вносять завищені показники.
Павло Мороз, керуючий партнер ЮФ Braxton, також передбачає, що потенційних покупців могла відлякати негативна цінова кон'юнктура на світових ринках, збиткова діяльність запропонованих до приватизації підприємств, їх велика заборгованість і політичні фактори.
Знову двійка
Втім, знімати з керівництва ФДМ відповідальність за провал приватизації також не варто. Як зазначає Андрій Підгайний, нинішнє керівництво Фонду сприймає приватизацію "по-старому" і носить папери з кабінету в кабінет, як 5-10 років тому. Співрозмовник Фокуса вважає, що настав час кардинально реформувати ФДМ. Та й в цілому опитані експерти оцінюють фігуру нинішнього керівника ФДМ Віталія Трубарова швидше як випадкову, технічну і має обмежені можливості впливу на ситуацію.
Подібну трактування компетентності керівництва ФДМ підтверджують і цифри. Припустимо, продати індустріальні гіганти Фонд не міг через саботаж "верхів". Але приватизувати ряд більш дрібних, політично "нейтральних" об'єктів, було реально. Однак цього не сталося. Як випливає з вищезазначеного звіту Рахункової палати, ФДМ у 2017 році готував до продажу дев'ять держпідприємств. Шість із них (Київпассервіс, Криворізька та Сєвєродонецька ТЕЦ, Устьдунайводшлях, Укрекоресурси і Чорноморське морське пароплавство) потрапили в цей список ще в 2016-м. У 2017 році додатково прийняли рішення про приватизацію вінницького заводу "Кристал", заводів "Радіореле" та "Електронмаш". Жодне з цих підприємств досі не продали.
Багато питань до керівництва Фонду у Рахункової палати виникло і щодо якості управління держактивами. Як випливає зі звіту, в 2017-му Фонд забезпечив участь представників держави в проведенні зборів акціонерів 66 господарських товариств, у статутному капіталі яких є державна частка. Однак станом на початок 2018-го в управлінні Фонду знаходилося 213 компаній з часткою державного капіталу від 25%. Тобто 2/3 активів Фонду не впорався з функцією контролю над управлінням. А фінансові плани ФДМ затвердив лише для 74% перебувають у його віданні підприємств.
Одним словом, ситуація навколо ФДМ ситуація красномовно ілюструє нездатність держави скільки-небудь ефективно розпоряджатися своєю власністю. Чергова зміна керівництва ФДМ без кардинальної зміни підходу до принципів управління держактивами з боку Верховної Ради і Кабміну цю проблему навряд чи вирішить.
Решта новин