Автор цих рядків вже пережив три економічні кризи. Перший в початку — 1990-х, другий — у 1998 році, третій — почався в 2009 році і триває в Україні донині. При цьому складно звикнути до думки, що за атракціон нечуваної щедрості, який ми випробували, приміром, у 2005-2007 роках, коли заробляли більше, ніж коштували, повинна час від часу наступати логічна розплата.
І коли вона, нарешті, приходить, ми сприймаємо її як кінець світу, панікуємо і втрачаємо здатність міркувати. А між тим, як показує досвід, кризу можна і потрібно не тільки пережити, але і спробувати отримати від нього бонуси. Правда, не в бізнесі (статті на тему "як заробити в кризу" залишимо на совісті їх авторів), а в особистому житті.
Не програвайте в своїй уяві програшні сценарії
Це зовсім не рада типу "за все хороше, проти всього поганого" в дусі Дейла Карнегі, як може здатися. І я б не став його давати, якщо б у нього не було чіткого наукового обґрунтування. Справа в тому, що нейрофізіологи давно експериментально з'ясували: мозок людини реагує на уявну загрозу точно так само, як на реальну.
Поясню на простому прикладі. Вранці ви чомусь на мить яскраво уявили собі, що втратили роботу і залишилися без грошей. А потім поїхали, як завжди, в офіс і забули про ранковому кошмарі. Але забули ви, а не ваш мозок. Негативні емоції, які ви вранці відчули, нікуди не зникли, а пішли в підсвідомість і можуть звідти продовжувати керувати вами. Причому чим яскравіше було переживання, тим сильніше. Зрештою це може призвести до того, що ви почнете робити на роботі помилки зі всіма витікаючими звідси наслідками аж до звільнення.
Власне кажучи, люди і без нейрофізіологів розуміли це ще тисячі років тому. Тільки знання це існувало у формі того, що ми зараз називаємо забобонами — "не накличь", "не згадуй" і т. д. насправді ж це були елементарні правила психогігієни.
Дбайте не про курс гривні, а про свої заробітки
Коли згадують про двох попередніх кризах, звичайно характеризують їх падаючим курсом гривні: "гривня впала з 1,80 до 5,30 за долар", "з 5,30 до 8,30 за долар", "з 8,30 до 26 за долар". Відповідно оцінюють нинішню ситуацію і, що ще гірше, представляють сценарії (див. рада перший) на майбутнє.
Насправді ж для вас набагато важливіше сталість заробітку. Простий приклад. Припустимо, ви заробляєте зараз 10 тисяч гривень в місяць, втрачаєте цю роботу і шукаєте нову три місяці. Таким чином, ваші втрати за цей термін становлять 30 тисяч гривень. Для того щоб ви, зберігши роботу, за ці ж три місяці понесли в зарплаті аналогічні втрати в перерахунку на валюту з-за зміни курсу, долар мав би підскочити до немислимих висот.
Вся справа в тому, що для ЗМІ курс долара перетворився на яскравий фетиш, яким дуже зручно розмахувати для залучення читачів. Відсоток же безробітних сприймається як нудна статистика і тому не викликає інтересу.
Порівнюйте сьогоднішній день не тільки з кращими, але і з різними порами
У мене є 35-річна знайома, яка працює в сфері фінансового консалтингу і заробляє сьогодні 10 тисяч гривень, тобто приблизно 400 доларів в місяць. Між тим десять років тому вона 25-річною дівчиною на аналогічній посаді заробляла приблизно 1000 доларів в місяць. Тобто сьогодні, набагато більше знаючи і вміючи, ніж тоді, вона, тим не менш, отримує в два з половиною рази менше.
Здавалося б, у неї всі причини для депресії наявності. І щоб цього не сталося, довелося мені пояснити моєї знайомої, що, наприклад, у 1980-ті, про яких її батьки-пенсіонери нудьгують як стабільному часу, вона отримувала б, працюючи де-небудь в бухгалтерії, приблизно 6-7 тисяч гривень у нинішньому масштабі цін, і це було б її стелею на багато років. А в середині 1990-х років 50 доларів в місяць вважалися хорошою зарплатою, причому не на державному, а на приватному підприємстві.
Не думайте, що решта світу — рай порівняно з Україною
Не посперечаєшся з тим, що рівень середньої зарплати в Україні один з найнижчих в Європі. А хтось ще й додасть, що одяг і побутові товари там частенько дешевше, ніж у нас. Але якщо брати базовий рівень потреб (насамперед житла), то виявиться, що, незважаючи на всі підвищення комунальних тарифів, Україну все ще можна вважати майже раєм порівняно з Європою, а не навпаки.
Так, наприклад, в омріяної багатьма Великобританії середня зарплата продавця становить до вирахування податків 18 тисяч фунтів стерлінгів в рік, а бармена — 20 тисяч. (Інженер або дизайнер отримують більше, але спробуйте приїхати до Британії і там отримати цю роботу.) При цьому зняти однокімнатну квартиру в Лондоні коштує сьогодні мінімум 1200 фунтів на місяць (кілька років тому було 1000), і ціна оренди безперервно зростає. Скільки квартиранту залишається на їжу та інші витрати, можете порахувати самі.
Інший приклад — Берлін, де, наприклад, вартість електроенергії, яка припадає на одну людину, що проживає в однокімнатній квартирі, становить приблизно 50 євро. Що б ви сказали, якщо б платили сьогодні мінімум півтори тисячі гривень на місяць за електрику? Так там і зарплати вище, скажете ви. А про оренду забули? До речі, в тому ж Берліні вона з 2004 року по сьогоднішній день зросла на 45%.
Пам'ятайте, що найцінніший ресурс — не гроші, а час
Коли знову наступають більш-менш "хлібні" часи, то, озираючись назад, не шкодуєш про втрачені гроші, а про втрачений час. Найгірше, що можна зробити, коли роботи стає менше, — компенсувати падіння рівня ділових контактів чуваннями біля телевізора (як у 1990-ті роки) або збільшенням числа контактів в соціальних мережах (як зараз). В "гладкі" роки, коли роботи багато, ми настільки звикаємо до ситуації, коли наш час нам не належить, що це стає для нас головним мірилом успіху. Чим більше ти зайнятий, тим ти успішніше. Причому цей умовний рефлекс практично неможливо побороти, так як чим більше ти зайнятий, тим більше ти заробляєш.
Тому коли під час кризи у тебе раптом з'являється купа вільного часу, незатребуваного іншими, ти сприймаєш це як програш. Хоча насправді це виграш, так як цей час можна використовувати для поліпшення своїх професійних знань і, відповідно, своєї капіталізації на ринку праці, який, як показує досвід минулих років, рано чи пізно (краще, звичайно, рано) знову підніметься з попелу.
Перемагай себе кожен день
Буквально вчора мені прийшла пропозиція про нову роботу, для якої потрібно знати англійську набагато краще, ніж я знаю. Робота цікава, і мені залишається тільки запитати себе, чому за час усіх минулих криз, коли у мене був океан вільного часу, я не використовував його для того, щоб не тільки досконально вивчити англійську, але ще і підтягнути німецька, який вчив в школі і інституті.
Втім, це питання риторичне, оскільки я добре знаю відповідь на нього. Коли настають важкі часи, дуже складно переконати себе в тому, що навіть якщо на вулиці хмарно, сонце ще вигляне з-за хмар і зігріє твої грядки, а ти збереш з них заслужений трудової урожай. І переконати — це ще півсправи. Після цього треба встати з дивана і ці грядки не тільки засадити, але і регулярно підгодовувати і прополювати.
Ключове слово тут — регулярно. Адже на одноразовий подвиг здатний кожен з нас. По натхненню. А от щоб здійснювати цей подвиг кожен день, потрібно вже не натхнення, а буквально насильство над собою. Але зрештою ти й сам не помітиш, як те, що спочатку здавалося тобі насильством, перетвориться в перемогу.
Решта новин