В яких умовах живуть українці в Польщі, скільки грошей можна заробити на такій роботі, і як ставляться до трудових мігрантів місцеві жителі?
Про це розповів EtCetera одесит Артур Білий, який пропрацював три місяці на кондитерській фабриці в польському містечку Нисі.
КАЛЬКУЛЯТОР ЗАРОБІТЧАНИНА. Я знайшов роботу в Польщі через кадрове агентство, яке мені порадили знайомі. Ось як це працює: агентство вираховує свою комісію із загальної суми зарплати, яку нараховують співробітнику. Також з цієї ж суми оплачується його житло. Після всіх відрахувань працівникові кажуть, скільки він буде отримувати «чистими». Мені вдавалося отримати «на руки» приблизно 21-22 тис. гривень на місяць.
З житлом мені пощастило. Я жив у порівняно комфортних умовах – в п`ятимісній кімнаті готелю зі своїми кухнею та санвузлом. За таке житло з моєї зарплати вираховували 250 злотих – це близько 1700 гривень. Інші українці, з якими я спілкувався, платили по 500 злотих за кімнату з 17 сусідами. Однак я дізнався, що парам, які приїхали на роботу в Польщу, надають ще більш комфортні умови – кімнату на чотирьох. Тому наступного разу я планую приїхати на заробітки вже зі своєю дівчиною.
І ще одна стаття витрат, яку потрібно врахувати заробітчанину, – це оплата дороги в обидва кінці. Агентство не бере на себе ці витрати, якщо працевлаштовує людину на некваліфіковану роботу.
НЕ ПРИСІСТИ. Робочий день у нас тривав 12 годин, і майже весь цей час доводилося проводити на ногах. Навіть я, молодий хлопець, втомлювався від такого навантаження – що говорити про людей, яким по 50-60 років? А таких на нашому виробництві було чимало.
І все ж робота на кондитерській фабриці ще вважається порівняно легкою. Одна моя співробітниця розповідала, що працювала на кількох виробництвах. У тому числі – з замороженими овочами, на рибному заводі і на птахофабриці. Там умови праці були складніші. А на шоколадній фабриці, принаймні, не доводилося мерзнути: температура тут не опускається нижче за 13 градусів.
ГОЛОВНЕ – СТОСУНКИ У КОЛЕКТИВІ. Серед моїх співробітників було багато українців: увесь мій заїзд – 58 осіб – потрапив в один цех. Але чомусь українці, які вже працювали на фабриці до нас, не хотіли допомагати освоїтися новачкам. Навіть поляки часом проявляли до нас більше участі та намагалися ламаною українською щось пояснити.
Тому, коли через місяць на завод заїхала друга зміна, я розумів, як почувають себе ці люди. І намагався їм допомогти швидше освоїтися з роботою.
ЗВІЛЬНЕННЯ ЗА МАТЮК. В основному стосунки з поляками у мене склалися хороші. Але деякі місцеві жителі дивилися на українців зверхньо і вважали нас людьми другого сорту. Одна така моя колега спілкувалася з нами виключно на підвищених тонах.
Цікаво, що поляки не соромляться користуватися нашими матюками. Але якщо чують нецензурні слова від українців, то дуже обурюються. Одного разу під час роботи я вдарився ногою, і у мене вирвався матюк. Поруч зі мною стояла полька, яка відразу ж пішла до директора і поскаржилася на мене. Якби за мене не заступився мій куратор, то через той випадок мене могли б достроково вислати в Україну і не розрахувати. Взагалі в Польщі легко втратити роботу, якщо хтось із місцевих напише на вас скаргу.
ЩО ВЕЗЕМО, ТЕ Й ГРИЗЕМО. Із зароблених грошей я намагався відкласти якомога більше. Тому часто економив на продовольстві. Мене рятувало те, що іноді я виносив продукти з виробництва – брав час від часу маргарин, вершкове масло або згущене молоко (до речі, останнього у відкритому продажу в Польщі немає).
Зазвичай на виході речі співробітників фабрики перевіряють. Але я ніколи не показував свій рюкзак охороні. По-перше, я з самого початку дав зрозуміти, що нікому не дозволю оглядати свої речі без достатніх підстав, наприклад, компрометуючого мене відеозапису. А по-друге, поляки ставилися до мене добре: їм подобалося, як я працюю, тому з перевірками до мене не чіплялися.
НА СМАК І КОЛІР. Поляки простіше ставляться до харчування. Багато продуктів у них коштують значно дешевше, ніж в Україні. Наприклад, два кілограми м’яса тут можна купити за 18 злотих (близько 130 гривень). А дві порції готових макаронів з м’ясом, соусом і овочами коштують 12 злотих (близько 80 гривень). Але деякі продукти дістати тут дуже складно. Наприклад, халви в продажу немає.
В цілому польська кухня мені не сподобалася. Наприклад, овочеве рагу у поляків – це картопля, що плаває в рідині. Але найстрашніша страва у них – соус з квасолі і якихось свинячих обсмажок.
У вихідні я іноді гуляв околицями, і мені сподобалося. У них чисті вулиці: щоранку там миють асфальт, а недопалків на тротуарах я ніколи не бачив.
Але дещо в психології жителів цієї країни для мене залишилося загадкою. Наприклад, у Польщі чудова європейська архітектура. Але вони пишаються своїм, м’яко кажучи, дивним оперним театром, що нагадує бетонну літаючу тарілку.
Решта новин