Рівно через два тижні — 1 липня — закінчується термін, який згідно з чинною Програмою співпраці з МВФ повинна була бути закінчена реструктуризація кредитного портфеля найбільшого банку країни.
До цього ж моменту повинна бути опублікована достовірна оцінка його реального фінансового стану. Однак інформація з банку нині надходить вкрай бідно, а надії на те, що довгоочікуваний аудиторський звіт про його діяльність за минулий рік дасть відповіді на всі пов'язані з націоналізацією питання, — оманливі. Між тим питань, переважна більшість з яких суспільство не має чітких відповідей, стає все більше. І адресувати їх слід вже не тільки колишнім власникам, аудитору банку або нагляду НБУ, але і першим особам держави. Оскільки вона — держава — все більше ризикує бути втягнутою в нову гігантську фінансову аферу, а програма МВФ — поповнитися ще одним псевдовыполненным пунктом.
Хто там ходить в городі?
Головні з залишаються без відповіді пунктів звучать наступним чином:
1. У що вся ця затія з націоналізацією Приватбанку виллється в кінцевому підсумку бюджету та платників податків (фінансисти вже укладають парі, перевалить загальна сума витрат за 200 млрд грн)?
2. Хто буде нести за це відповідальність, так і буде?
Почнемо з другого пункту, принагідно нагадавши, що ще до входження держави в капітал Приватбанку ZN.UA розглядав можливі його варіанти, схиляючись до висновку, що найбільш вигідним і найменш болючою для платника податків конвертація коштів власників банку в його акціонерний капітал з поділом відповідних часток з державою (а не обнуленням одного з них). З одного боку, це зменшило б навантаження на держбюджет в частині докапіталізації, з іншого — стало хоча б відносної гарантією того, що екс-власники буду обслуговувати раніше отримані кредити банку.
Всі знають, як непросто перевозити вовків, козлов і капусту в одному човні. Але задачка цілком вирішується при правильному підході до організації процесу і виконання ще однієї важливої умови — неухильного дотримання інтересів держави. А ось якщо чиновникам дуже хочеться попутно ще й поласувати "капустою", тоді логіка прийнятих рішень дуже погано співвідноситься не тільки з законами нормальної людської логіки, але і просто з законами...
Топ-особи держави обрали інший варіант — 100-відсоткового поглинання. У результаті виникло одразу кілька серйозних викликів, впоратися з якими нинішньої бюрократії явно не по силам (якщо взагалі хочеться).
По-перше, держава виявилося втягнутим в цілу серію малоперспективних для нього судових тяжб, розплачуватися за програші в яких доведеться вгадайте за чий рахунок?
Взагалі, та непослідовність і непродуманість рішень як рядових, так і топ-чиновників, які призводять до повсюдного ущемлення інтересів держави та платників податків (і це при майже дворічної підготовки!), змушують прийти до висновку, що цими інтересами ніхто особливо і не заморочувався. І що насправді країна стала заручником приватних інтересів першої особи держави та його найближчого оточення, а також прийнятих у ньому кулуарних рішень і укладаються підкилимних домовленостей.
Адже якщо вже внесені державою в капітал Приватбанку 116,9 млрд грн (і то ще буде!) були раніше в банку розкрадені, і підстав для його націоналізації було достатньо, то чому досі фактично не діють правоохоронці? Інакше це виглядає як банальна розбирання головного нині олігарха країни з одним з його ключових політичних та бізнес-конкурентів.
По-друге, націоналізація в обраному її варіанті, на жаль, зовсім не вирішила проблему "Привату", остаточно розмив відповідальність за те, що відбувається з банком і навколо нього. Адже в українських реаліях у власності у держави — це навіть не у "семи няньок", а фактично взагалі без нагляду. Покерувати фінансовими потоками і активами (навіть дуже токсичними) не проти багато. А от реальних відповідальних знайти дуже непросто, ну хіба що з розряду "фунтів" або "стрілочників".
Ось і ця відповідальність перекладається поки в основному з хворої голови на здорову. Благо, правоохоронці не роблять практично нічого, крім гучних заяв. Екс-власники вішають усіх собак на ужесточившего вимоги регулятора, мотивуючи це тим, що НБУ спочатку не взяв у банку застави під рефінансування, а потім зажадав переоформити наявні активи з юрисдикції англійського права в українську, де прав не суд, а той, хто судом керує. У свою чергу, Нацбанк, крім зустрічних звинувачень, киває на аудитора, нібито недобросовісно яке проаналізувало ситуацію з кредитами та заставами. Заяви, до речі, були дуже гучними — тепер уже екс-глава НБУ Ст. Гонтарєва вимагала якщо не закрити українське представництво PwC, то як мінімум оштрафувати. За нашими даними, у Нацбанку були так обурені "приватівським" аудитом PwC, що було надіслано офіційного листа до Ощадбанк і Укрексімбанк з рекомендацією утриматися від подальшої співпраці з цією компанією.
Але запал чомусь швидко вичерпався, і за гучними заявами нічого не було — регулятор не поспішає підтверджувати свої обвинувачення в судах. Що виглядає дуже дивно, особливо якщо згадати, що згідно із заявою Гонтарєвої перед націоналізацією ситуація в банку пристальнейшим чином вивчалася і аналізувалася регулятором мінімум з квітня 2015-го. Виходить, що результати власних перевірок/розрахунків в Нацбанку не вважають досить надійними, щоб оскаржити висновки "прайсовского" аудиту? А величезні суми (близько 70 млн грн) на аналіз інсайдерського портфеля Приватбанку через спеціально найняті міжнародні агентства теж, виходить, були витрачені Нацбанком даремно? Знову питання без яких-небудь виразних відповідей. Зміцнюється стало вже традиційним відчуття — нас усіх (і головним чином держбюджет і платників податків) знову дуже красиво "розводять". Так-так, саме "на бабки", причому дуже великі.
"А ...опа зростає"
На жаль, вже виділених на рекапіталізацію Приватбанку майже 117 млрд бюджетних гривень справа явно не обмежиться. З надр Нацбанку просочується інформація, що за национализационную затію вже готується новий рахунок. І він буде виставлений на підставі розрахунків компанії E&Y, враховують два сценарії — оптимістичний з потребою в докапіталізації на рівні 36-38 млрд грн і песимістичний, в якому ця цифра збільшується до 50 млрд.
Джерело в Мінфіні нам цю інформацію підтвердив, зазначивши, що головний розпорядник бюджетних грошей сумнівається в обгрунтованості цих вимог і вважає, що держскарбниця вже і так достатньо витратилася на націоналізацію Приватбанку. І нові вливання не потрібні. Ця думка, до речі, може мати вагомі підстави. Судіть самі, вже випущених 116,9 млрд грн ОВДП на його докапіталізацію монетизували поки тільки 27,2 млрд (з яких 26,7 млрд було витрачено на погашення зобов'язань банку перед НБУ за рефінансування). Таким чином, реальні витрати держави на Приватбанк склали поки лише 0,5 млрд грн! А решта — намальовані з повітря через емісію ОВДП — щедро і без докорів сумління відвалюються на формування резервів. Настільки щедро, що згідно варіанту річного звіту Приватбанку, з копією якого вдалося ознайомитися кореспонденту ZN.UA (вже скріпленого підписами представників E&Y, нинішнього голови правління А. Шлапака та головного бухгалтера з печатками обох організацій), у фінустанови нині негативний капітал (мінус 713 млн грн). Так що при зобов'язання на суму 206 млрд грн для виконання нормативів НБУ та норм закону розщедритися мінімум на 20-30 млрд точно доведеться.
Заплатять у бюджет і платники податків, а ось топ-менеджери банку, расформировывая згодом багатомільярдні резерви, зможуть малювати і показувати фантастичні прибутки, отримуючи в нагороду за це "творчість" значні бонуси. Так вже практикувалося, наприклад, у випадку з Укргазбанком, ось тільки на порядок менших масштабах.
Практично напевно потреба в новій докапіталізації банку обґрунтована ще і тим, що через неналежне дотримання законодавчих норм доведеться повернути як мінімум частина з тих 29,4 млрд грн, які були примусово списано з клієнтських рахунків (із зарахуванням в капітал) під приводом їх пов'язаності з акціонерами та менеджментом банку. Нагадаємо, що більше половини з озвученою НБУ суми, або 18,5 млрд грн, припадає на євробонди (10,7 млрд) і субординований борг (7,8 млрд) банку, відстояти правомірність фактичної експропріації яких у свято чтущем права приватної власності Лондонському суді державі Україна буде вкрай проблематично. Та й щодо тих 10,9 млрд грн коштів клієнтів, які в процесі процедури bail in були віднесені до таких, що пов'язані з колишніми власниками, справи йдуть набагато краще. Багато з них активно користуються затягається реструктуризаційної паузою, вельми успішно через суди заперечуючи правомірність списання. Прецедент у разі братів Суркісів вже створений, і примітивним вилученням відповідної постанови із судового реєстру справі навряд чи серйозно допоможеш...
Тим часом колишні власники, теж через суди, не тільки заперечують особисті гарантії і поруки, але й говорять про намір оскаржити і саму націоналізацію.
На жаль, дуже слабка юридична позиція НБУ означає дуже слабкий захист інтересів держави. Регулятор буквально завалений позовами, підставою для яких є його бездіяльність і не дуже педантичне дотримання законодавчих норм. Судіть самі, аудит PwC, не підтверджує значні обсяги інсайдерських кредитів (названих основною причиною націоналізації), після внутрішнього розслідування в головному офісі компанії так і не був відкликаний. Звіт нового аудитора — E&Y за 2016 р. досі не оприлюднений. Джерела в НБУ запевнили ZN.UA, що звіт буде об'єктивним, і до 1 липня ц. р. його опублікують. Причина затримки нібито у визначенні суми докапіталізації банку, яка в даний момент погоджується наглядовою радою Приватбанку, Мінфіном і регулятором.
Між тим від Приватбанку практично не надходить інформація, а що ж насправді відбувається з його горезвісним інсайдерськими кредитами? Обслуговуються вони і яким чином? Якщо ні, то якими успіхами може похвалитися створений ще в січні департамент по роботі з проблемною заборгованістю, про результати роботи якого нічогісінько не чути. Невже нове правління Приватбанку вирішило взагалі "не паритися" з "токсичної проблемкою", віддаючи під зручним приводом підгребти під себе якомога більший рекапіталізаційний бюджетний потік (куди вже більше)? Довгоочікуваний аудит начебто має всі ці питання зняти, підтвердивши заяви чиновників. Але якщо судити з тексту поки попередньо вивченого нами річного звіту і аудиторського висновку, що це не відбудеться.
З неофіційних і офіційних джерел
Тим часом по мережі розповзаються проектні варіанти цього звіту. І найбільш часто вживається в них фраза "не змогли отримати прийнятні аудиторскі докази". Відноситься це навіть до 155 млрд грн резервів, сформованих під знецінення кредитів за підсумками 2016-го. Виходить, вже нове керівництво Приватбанку і сам регулятор не змогли надати аудитору достатні докази необхідності озвученої раніше колосальної потреби в докапіталізації банку. Що, до речі, частково може пояснити і непрості переговори НБУ та наглядової ради з Мінфіном з цього ж питання.
В E&Y спливли в мережі проекти звіту не спростовують, але і не підтверджують. Козирем в рукаві НБУ могло б стати реальний доказ того, що попередній аудитор — PwC дійсно недобросовісно поставився до перевірки фінансового стану банку. Схоже, що там сильно розраховували на те, що результати аудиту E&Y це підтвердять. Однак тривала пауза наводить на нехороші думки...
Офіційна відповідь регулятора на наш запит говорить наступне: "Національний банк України справді має низку питань щодо якості аудиту фінансової звітності ПАТ "Приватбанк" за 2015 р., який був проведений компанією ТОВ "Прайсвотерхаускуперс (аудит)"... Існує стандартна процедура щодо застосування заходів впливу до аудиторських компаній, незадовільна якість аудиту яких призвело до приховування реального фінансового стану банків... Однак для того щоб остаточні висновки були зроблені максимально неупереджено, ми очікуємо офіційних результатів незалежного аудиту фінансової звітності ПАТ "Приватбанк" за 2016 р., проведеного компанією E&Y".
Згідно отриманої ZN.UA неофіційною інформацією, регулятор тривалий час готував позов проти PwC, однак у підсумку схилився до мирного врегулювання питання і переговорів, які, за задумом НБУ, повинні привести до визнання PwC помилок у звіті. Однак звіт E&Y, за словами нашого джерела, не дає НБУ доказової бази для судової тяжби з PwC.
Важливі деталі
Природно, ми не могли не запитати і у самого PwC, з чим пов'язані претензії до якості його роботи. І ось що свідчить отриманий нами відповідь: "Аудит фінансової звітності Приватбанку 2015 р. здійснювався у повній відповідності з кращими міжнародними практиками і вимогами НБУ. У нашому аудиторському висновку щодо фінансової звітності Приватбанку за 2015 р. було зроблено кваліфікаційне застереження про пов'язаних осіб. Як розкривається у фінансовій звітності Приватбанку по 2015 р., НБУ погодив план реструктуризації з Приватбанком та його мажоритарними акціонерами. На зустрічі з PwC за день до підписання аудиторського висновку НБУ підтвердив, що цей план виконувався у відповідності з узгодженим графіком".
Ключове у всіх цих висловлюваннях — кваліфікаційне застереження. Висновок аудитора дійсно був умовно-позитивним. Причиною для "умовності" стало придбання в 2015-2016 рр. права власності на заставне майно для врегулювання заборгованості за кредитами та авансами клієнтів. І нібито за станом на дату звіту керівництво банку не завершило оцінку можливого впливу цих операцій на перелік пов'язаних сторін групи. Із-за чого у аудиторів "не було достатньої кількості доказів повноти розкриття інформації про залишки по операціях і операціях з пов'язаними сторонами за 2015 р.".
Зв'язок між набутими правами власності" та неможливістю сформувати перелік пов'язаних осіб притягнута за вуха. Якщо заяви тепер уже екс-глави НБУ Ст. Гонтарєвої про 97-100-процентної пов'язаності корпоративних кредитів "Привату" відповідають дійсності, то придбання 2015-го не повинні були принципово впливати на картину, по ідеї, вона вже була поганою на той момент. Банкіри вже не тільки в приватних бесідах, але і в ході судових розглядів частенько скаржаться, що критерії визначення інсайдерів за міжнародними стандартами (МСБУ24) відрізняються від критеріїв, використовуваних НБУ згідно з чинною постановою №315. І фактично у Нацбанку нині керуються "презумпцією винності", оскільки під звинувачення в пов'язаності підпадають всі особи, якщо протилежне не доведено. Насправді ж в українських реаліях ведення бізнесу (точніше, його практично тотальної непрозорості) це можливо далеко не у всіх випадках, навіть якщо "небезпечних зв'язків" насправді і немає. І тут, як і в багатьох інших сферах компетенції НБУ, — величезний простір для свободи трактувань і інтерпретацій чиновників.
З іншого боку, навіть публічна звітність Приватбанку свідчила про кредитування головним чином тих секторів економіки, в яких зосереджений бізнес його колишніх власників. Що й дає підстави для висновку про инсайдерском характері його кредитного портфеля (адже не кредитував ж він насправді бізнес конкурентів своїх власників!).
v"Навіть без прив'язки до кредитів, виданих зв'язаним особам, з публічної звітності Приватбанку було видно, що його процентні доходи занадто малі. По структурі кредитного портфеля банку аудитору повинно бути видно, що у нього щонайменше дивні характеристики, — пояснює ZN.UA Віталій Шапран. — Для мене як для кредитного аналітика все одно, це були кредити з пов'язаними особами або ні, якщо більшість позичальників не тягне обслуговування кредитів звітності, аудитор зобов'язаний задуматися про якість цього кредитного портфеля". Як, втім, і про те, в якій саме мірі це пояснюється плачевним станом економіки і позичальників, а в якій — так званої фінансової хімією.
На жаль, встановити остаточні факти при попередньому ознайомленні зі звітом, принаймні поки що, важко. У будь-якому випадку як сам звіт, так і висновки аудиторів підтверджують далеко не всі ранні декларації НБУ. Наприклад, якщо вірити звіту і висновків аудиторів E&Y, зазначена в річному звіті банку цифра інсайдерських кредитів до націоналізації складає всього 8,8 млрд грн (примітка 30 "Операції зі зв'язаними сторонами до зміни власників Групи", стор 80 звіту). Що все-таки дуже погано стикується з озвученою Гонтарєвої цифрою інсайдерських кредитів у 97%. Дуже симптоматичним, на наш погляд, є те обставина, що аудитор у своєму висновку відмовився висловити думку про звітах про прибутки і збитки та про рух грошових коштів". Виходить, що все, що знаходиться в цих звітах, не підтверджено аудитом? Крім того, E&Y не змогли визначити, коли виникли зафіксовані у звіті збитки на суму 150 млрд грн, що теж як мінімум дивно, адже сума дуже значна, і період її виникнення повинен був зацікавити аудиторів.
Свобода інтерпретацій, як бачимо, дуже широка. Можливе пояснення вже наводилися, зокрема, у цитованій раніше ZN.UA коментарі рейтингового агентства Fitch. І полягає вона в наявності в законодавчій базі "обмежень у розкритті бенефіціарних прав власності в Україні". Звідси ж випливає і та сама фундаментальна проблема для формування цивілізованих правил роботи кредитного та, відповідно, всього банківського ринку країни — відсутність якісних позичальників. Не тільки в контексті рентабельності бізнесу, але і з точки зору критеріїв достатньої прозорості для відповідності загальноприйнятим міжнародним стандартам.
Причин "не світитися" в Україні безліч (починаючи з податкової "оптимізації" і закінчуючи захистом від рейдерів, правда, вельми умовною). Тому система з величезним тіньовим сектором всіляко противиться своєму освітлення. Причому топ-політики і чиновники, як і народні обранці — в перших її захисних ланках. Наскільки реальні у зв'язку з цим шанси на реалізацію в осяжному майбутньому відповідної реформи, здогадатися нескладно. Цивілізовані правила гри в Україні досі не затребувані. Головним чином тому, що вони не в інтересах можновладців, поки вони цією владою володіють. Заглядати далі політики в нашій країні не звикли і не спроможні, кожен раз, мабуть, розраховуючи залишитися у владі навічно...
До чого йдемо?
Отже, ми маємо нібито недостовірний звіт попереднього аудитора і чекаємо офіційної публікації достовірного нового звіту аудитора. Перший з застереженнями і формулюваннями, які дозволяють легко піти від відповідальності за необ'єктивність, умисну або випадкову. І другий, по всій видимості, в аналогічному ключі (якщо він не буде кардинально відрізнятися від його проектних варіантів).
У результаті платники податків, за чий рахунок вже був і, ймовірно, ще неодноразово буде докапіталізовано банк, так і не зрозуміють, наскільки виправдані і націоналізація в обраному її варіанті, і ті суми, які були озвучені в кінці минулого року. Втім, як і нові потреби, про яких ми офіційно почуємо вже після публікації звіту E&Y. Мова йде про десятки і сотні мільярдів гривень з бюджету. Бажання зрозуміти, що це — експропріація банку у конкурента з попутним "дерибаном" або необхідність рятувати економіку настільки високою ціною, погодьтеся, виправдано. Особливо якщо не за горами ймовірність того, що націоналізація буде оскаржена в суді. Що, крім пошуку стрілочників, буде, якщо Нацбанк, а разом з ним і держава, програє численні "приватівські" суперечки?
Юрій Сколотяний, Юлія Самаєва
Решта новин