Із 1 січня 2015 року в Європейському Союзі (ЄС) суттєво змінено архітектуру оподаткування ПДВ електронних, телекомунікаційних та трансляційних послуг. Нововведення стосуються постачання тих послуг, у яких покупцем є неплатник ПДВ, тобто кінцевий споживач (Business to Consumer (B2C)).
Враховуючи нематеріальний характер електронних послуг, багато постачальників у світі можуть і не здогадуватися, що перебувають у відносинах з органами контролю країн ЄС через те, що їхні послуги придбали на території ЄС.
До 2015 року
З 2003-го до 2015 року електронні послуги B2C для постачальників із-за меж ЄС оподатковувалися ПДВ за системою SOSS (просте єдине вікно – Simple One Stop Shop). Систему розробили так, що у разі здійснення відповідних поставок постачальник повинен був зареєструватися в одній із країн ЄС і через систему SOSS нараховувати ПДВ кожної країни ЄС, в якій купували послуги.
При цьому для постачальників усередині ЄС правила відрізнялися. Платники податків, зареєстровані в одній із країн ЄС, поставляли відповідні B2C-послуги за ставкою тієї країни ЄС, в якій вони були зареєстровані. У результаті для постачальників послуг з-за меж ЄС вигідніше було зареєструватися в одній юрисдикції з низькою ставкою ПДВ, не використовуючи систему SOSS. Усі поставки електронних послуг таких осіб оподатковувалися однією низькою ставкою податку.
Для багатьох вибраною юрисдикцією був Люксембург, де стандартна ставка ПДВ до 2015 року дорівнювала 15% (найнижча допустима стандартна ставка податку в ЄС), а зменшена ставка на деякі види поставок – 3%.
Люксембургу додавало привабливості й те, що, згідно із законодавством цієї країни, електронні книги було визначено як різновид звичайних книг, і на них, відповідно, поширювалася можливість застосування зменшеної ставки ПДВ.
Оскільки ПДВ входить до ціни товару, постачальники, зареєстровані в пільгових юрисдикціях, могли запропонувати продукцію за найнижчою ціною. У контексті цін на електронні книги різниця між країнами ЄС була суттєвою. Тоді як у Люксембурзі ставка ПДВ для електронних книг була 3%, у Великій Британії вона сягала 20%, а в Угорщині – 27%.
Не дивно, що всі основні постачальники електронних книг та електронних послуг реєструвалися в Люксембурзі (рідше – в інших країнах ЄС, які пропонували низькі ставки податку). Таким найвідомішим резидентом Люксембургу є компанія Amazon.
Після 2015 року (MOSS)
Із 1 січня 2015 року правила суттєво змінилися. Єврокомісія, не маючи можливості вплинути на країни ЄС, щоб гармонізувати ставки ПДВ, вирішила ініціювати альтернативний підхід. Починаючи з 2015 року, всі електронні B2C-послуги, незалежно від того, куди їх поставлятимуть – за межі ЄС або всередині Союзу, оподатковуються в тій країні, в якій було куплено послуги. Із цією метою створили нову систему – MOSS (мінієдине вікно – Mini One Stop Shop), яка і поглинула систему SOSS. Для постачальників із країн Євросоюзу і третіх країн застосовуються формально різні схеми всередині MOSS (Union Scheme і Non-Union Scheme відповідно), проте відмінності між ними незначні.
Застосування системи MOSS не є обов'язковим. Згідно з новими правилами, альтернатива цьому – реєстрація в кожній країні ЄС, у якій здійснюється купівля електронних послуг. Очевидно, що для багатьох така альтернатива неприйнятна.
У березні 2015 року стара система зазнала ще одного удару: Суд Європейського Союзу ухвалив рішення про те, що електронні книги не є книгами з метою застосування зменшених ставок ПДВ (Commission v France (C-479/13) і Commission v Grand Duchy of Luxembourg C 502/13). Тож у Люксембургу відібрали залишки можливостей для маніпуляції ставками ПДВ у цьому напрямку, оскільки до електронних книг тепер можна застосовувати лише стандартну ставку ПДВ. Варто зазначити, що суд при цьому визнав електронними книгами аудіокниги, які поширюються на фізичних носіях (дисках, флеш-картах тощо).
Як працюють нові правила
Чи варто говорити, що на практиці нові правила викликають ґрунтовні запитання? Основне регулювання здійснюється в директиві 2006/112 і в регламенті 282/2011. Зокрема, у регламенті вказано, що до електронних послуг належать ті, які надаються через інтернет або електронну мережу і характер яких передбачає автоматизацію їхнього надання, мінімальне людське втручання і неможливість забезпечити їх за відсутності інформаційних технологій. Отже, під зазначені правила не підпадають послуги, які надаються в електронному вигляді, проте мають індивідуальний характер.
Також регламентом перераховано послуги, які спеціально включаються й виключаються з поняття електронних послуг. Відкритими залишаються питання характеристики придбання комплектів, у яких електронні послуги складатимуть лише частину, а також інші змішані постачання.
З огляду на те, що нові правила набули чинності з 1 січня 2015 року, виникла велика кількість проблем через значну невизначеність і неоднозначність трактування цих правил як платниками податків, так і податковими органами. Додає проблем також те, що в усіх сторін податкових правовідносин немає належного досвіду застосування правил, бо відсутні вироблені на практиці прийнятні критерії їх застосування.
Основні проблеми, пов’язані з цим, виникають через те, що вони вимагають ідентифікації кінцевого споживача електронних послуг для визначення оподаткування ПДВ. Наприклад, якщо постачальник електронних послуг забезпечує такі послуги в місці, де фізична присутність споживача послуги є необхідною для її отримання, то вважається встановленим, що місцеперебування такого клієнта – в цьому місці. До таких належать телефонні будки, телефонні кіоски, гарячі точки Wi-Fi, інтернет-кафе, ресторани та вестибюлі готелю. Якщо місцеперебування вказаних об’єктів розташоване на борту судна, літального апарата або в потягу, що перевозять пасажирів у межах ЄС, місцем постачання таких послуг буде країна ЄС відправлення пасажирського транспорту.
Окремі правила є для придбання послуг за допомогою мобільного зв’язку або декодера. В інших випадках місцеперебування споживача визначається за наявності двох ознак зі спеціального переліку, який включає платіжну адресу замовника, IP-адресу, банківські реквізити, коди (MCC) або (IMSI), а також іншу комерційну інформацію.
Для вирішення низки практичних проблем було прийнято додаткові рекомендації Єврокомісії. Головна проблема зазначених рекомендацій полягає в тому, що вони є ненормативними, і країни ЄС можуть їх застосовувати на власний розсуд. Навіть представники прихильно налаштованих країн ЄС заявляли, що готові застосовувати рекомендації на 99%, проте виникає запитання, який один відсоток вони застосовувати не будуть?
Ще одним проблемним аспектом нових правил є те, що надаючи електронні послуги приватним споживачам через систему MOSS, постачальники вступають у відносини з податковими органами кожної країни ЄС, у якій перебувають такі споживачі. Це може призвести до ситуації, коли провадження у зв’язку з порушенням законодавства будуть вести одночасно 28 країн ЄС, що створює великі ризики й підвищує ціну помилки для підприємців.
Для того щоб допомогти бізнесу орієнтуватися між підходами різних країн ЄС, Єврокомісія підготувала список контактних осіб національних податкових адміністрацій. Однак низка країн ЄС проігнорувала навіть таку ініціативу Єврокомісії.
Реакція бізнесу та наслідки
Особливо нові правила є обтяжливими для малого бізнесу. Деякі малі постачальники електронних послуг у ЄС взагалі відмовилися надавати послуги приватним покупцям з окремих країн ЄС, що формально є порушенням законодавства ЄС.
Для малих постачальників із третіх країн найбільш оптимальним рішенням є використання посередників для продажу електронних B2C послуг на території ЄС.
Ще один вибір, який стоїть перед постачальниками, стосується цінової політики. Оскільки ставки ПДВ у кожній країні ЄС відрізняються, їм треба вибрати між єдиною ціною з ПДВ для покупців з усіх країн ЄС (у такий спосіб отримуючи різний прибуток залежно від того, звідки покупець), або базовою ціною без ПДВ із подальшим нарахуванням ПДВ кожної країни ЄС. У кожному разі, у зв’язку зі змінами 2015 року ціни на електронні послуги вже підвищилися через неможливість використовувати пільгові юрисдикції.
Виникає запитання: тож як влада збирається адмініструвати нові правила для постачальників із третіх країн? Хоча для них відповідні правила діють у загальних рисах із 2003 року, починаючи з 2015 року відстеження застосування правил буде посилюватися. Згідно з позицією ЄС той факт, що постачальник перебуває за межами ЄС, не дозволяє йому обійти правила. Зокрема, використовуються угоди про обмін інформацією, просуваються консультації та ініціативи через співпрацю в межах ОЕСР, деякі країни ЄС приймають скарги від покупців, яким не нарахували ПДВ, також буде посилюватися співпраця з платіжними системами, як-от PayPal.
Як вже стало очевидним, у ЄС пожертвували простотою заради досягнення більшої податкової нейтральності у сфері оподаткування постачання електронних послуг. Для полегшення ведення відповідного бізнесу вже доступний спеціально розроблений софт. Проте з огляду на багатогранність нових правил, деталі постачальникам усе ж доводиться з’ясовувати в ручному режимі, для чого потрібно зважувати кожен крок.
Решта новин