Перший заступник голови НБУ Олександр Писарук з нового року покидає відомство на Інститутській. Причина − кримінальні справи, відкриті у зв'язку з розкраданням посадовцями «Українського професійного банку» близько 500 млн грн ряду комерційних банків через «Розрахунковий центр» НБУ. А також − можливе втручання в систему фінмоніторингу НБУ при проведенні нардепом Ігорем Котвицьким операції з виведення за кордон $40 млн.
Як повідомляють джерела в Нацбанку, бажання Писарука піти із займаної посади пов'язане з кримінальною справою щодо розкрадання майже 500 млн грн через рахунки «Українського професійного банку» за сприяння банку НБУ «Розрахунковий центр». Ця справа зараз розслідується Головним слідчим управлінням МВС Києва (номер в ЕРДР 12015100000000490 від 27.05.2015).
Відповідну заяву в міліцію подав глава правління однієї з постраждалих фінустанов. Як вдалося з'ясувати Forbes, банк в цілому втратив на операціях з «Розрахунковим центром» і «Українським професійним банком» близько 100 млн грн. Згідно з наявною в розпорядженні редакції копії постанови про порушення кримінальної справи, міліція підозрює, що розкрадання міжбанківських кредитів посадові особи провели у змові з менеджерами «Розрахункового центру», а покриття збитків РЦ банки здійснили під тиском НБУ. Загалом при банкрутстві УПБ постраждали ще 10-12 банків, а загальна сума їхніх втрат склала майже 0,8 млрд грн.
Щоб зрозуміти, як таке могло статися, потрібно спочатку розібратися в специфіці роботи «Розрахункового центру». Нацбанк став акціонером РЦ ще в 2008 році. Тоді ця установа називалася Всеукраїнський депозитарій цінних паперів (ВДЦП). У 2013 році «Розрахунковий центр» отримав банківську ліцензію і став не тільки забезпечувати розрахунки по цінних паперах за схемою «поставка проти платежу», а й отримав можливість кредитувати банки.
Нормативами роботи «Розрахункового центру» було дозволено видавати кредити (т.зв. кредитне плече для торгівлі ЦП) в межах 50 млн грн на кожен із банків, що обслуговується в РЦ, за умови, що гроші залишалися на рахунках у розрахунковому банку НБУ. При цьому згідно з постановою НБУ №368 «Про порядок діяльності банків», залишки коштів на коррахунках комбанків у «Розрахунковому центрі» враховуються в розмірі його обов'язкових резервів − на чому й було побудовано колосальний бізнес менеджерів «Розрахункового центру».
Фактично, структура перетворилася на «тіньового» кредитора банківських установ, і патронувалася з Національного банку. Завдяки внутрішньому кредитуванню в РЦ, невеликі банки, на які не було відкрито ліміти в інших комбанків, залучали ресурси для виконання обов'язкових нормативів у РЦ.Схема працювала вкрай просто. За необхідності, будь-який із банків, які «працювали» з керівництвом «Розрахункового центру», міг звернутися до його дилерів і попросити необхідну суму в кредит. Далі дилер РЦ видавав цьому банку 50 млн грн безпосередньо в рамках ліміту, і на підставі своїх поточних лімітів на інші банки формував т.зв. «Групу підтримки» − тобто, видавав гроші іншим банкам з умовою, що вони перекинуть їх усередині системи РЦ потребуючому. Одночасно підписувалися документи на повернення коштів по ланцюжку − вранці потребуючий банк погашав борг банкам-контрагентам, а ті повертали гроші в «Розрахунковий центр». При цьому керівництво «Розрахункового центру» усно гарантувало всім банкам-учасникам операції, що гроші за межі системи РЦ не виходять.
Оплата послуг «понад ліміти» проходила на підставі домовленостей, залежно від ставки міжбанківських кредитів на день проведення операції. І її сенс для банків був дуже простим − отримати будь-які обсяги міжбанківських кредитів у системі РЦ міг навіть банк, на який були закриті всі ліміти в інших комбанків на відкритому ринку.
Що цікаво, на момент видачі кредиту «Українському професійному банку», УПБ був однією з трьох фінустанов (крім Ощадбанку та Укрексімбанку), де був коррахунок «Розрахункового центру». На цей коррахунок «Розрахунковий центр» спочатку розмістив близько 200 млн грн власних коштів (про що не міг не знати Нацбанк, тому що в УПБ працював куратор НБУ і діяла заборона на операції з гривневими коррахунками з іншими банками).
У якийсь момент керівництво Нацбанку і «Розрахункового ценру», мабуть, усвідомило, що повернути гроші РЦ з УПБ не вдасться. Тому щоб уникнути збитків державної структури, кошти «Розрахункового центру» в УПБ було вирішено замістити кредитними коштами комерційних банків, хоча спочатку було зрозуміло, що цей кредит не буде повернено.
Зранку, 27 березня 2015 року, за системою «Укрділінг» низці банків від дилера «Розрахункового центру» прийшло чергове повідомлення: «УПБ 50 мільйонів». Це означало, що РЦ шукає групу підтримки для УПБ, якому збирає певну суму. Як виявилося пізніше, такі повідомлення отримали 12 комбанків, а загальна сума, яку РЦ збирав для «Українського професійного банку», становила 480 млн грн − майже 10% від усіх активів банку.
Зібрати пул охочих допомогти вдалося легко − серед них виявилися Акордбанк, Авант-банк, «Центр», «ДіВі», Інтеграл-банк, КСГ Банк, «Національні інвестиції», «Михайлівський». Ставка овернайт на той момент складала близько 30% річних. Ще близько 5-7% банкам-учасникам ланцюжка офіційно доплачував УПБ. Більше того, кілька банків під гарантії «Розрахункового центру» додали УПБ грошей безпосередньо, через міжбанк. Серед постраждалих числяться також Укргазбанк і Фідобанк − вони «попали» з УПБ напряму (своп і прямий міжбанк).
Того ж дня зібрані в банків гроші зникли з коррахунку УПБ в «Розрахунковому центрі». «Вони повністю обнулили коррахунок в РЦ і зробили платіж на свій коррахунок в НБУ», − свідчить один із потерпілих в результаті крадіжки грошей банкірів.
«Можу припустити, що враховуючи жорсткий контроль у системі РЦ, таке обнулення могло відбутися тільки за попередньою змовою менеджерів УПБ і банку НБУ «Розрахунковий центр», які дозволили УПБ перевести гроші з коррахунку в РЦ на коррахунок Нацбанку − незважаючи на те, що вже стояли т.зв. свіфти на списання цього міжбанку», − пояснює співрозмовник Forbes. Банкіри вважають, що за рахунок переведення коштів УПБ з коррахунку в РЦ на коррахунок в НБУ частково відбулося погашення заборгованості банку перед «Розрахунковим центром», а решту грошей − близько 280 млн грн − було виведено.
Одночасно відбувається й інша подія − 28 березня від роботи за рішенням глави НБУ Валерії Гонтаревої відсторонюють керівника банку «Розрахунковий центр» Дмитра Чугаєвського. Підстава − інформація про операції з несанкціонованого кредитування банків усередині системи РЦ. «Діма [Чугаєвський], мабуть, просто не ділився з Нацбанком, і його «злили». До речі, доповідну записку на ім'я Гонтаревої про схеми Чугаєвського написав його перший заступник Юрій Шаповал (чия дружина, до речі, працює в департаменті банківського нагляду НБУ). Чугаєвський не допускав Шаповала в схеми овернайт-кредитування, і він таким чином спробував сісти на його місце», − каже один із банкірів, добре знайомий із ситуацією в РЦ.
Він зазначає, що після звільнення Чугаєвського, від банків, які сформували за пропозицією РЦ «групу підтримки» для кредитування УПБ, в ультимативній формі зажадали повернути гроші «Розрахунковому центру»: «Голів правління кожного з банків, який взяв участь у схемі, викликали в Нацбанк у кабінет до Писарука, де він прямо говорив − якщо не повернете гроші «Розрахунковому центру», то ми вас закриємо. На цих зустрічах був присутній і Юрій Шаповал».
За словами співрозмовника, на всі заперечення про те, що прохання прокредитувати УПБ йшло від посадових осіб РЦ (які, по суті, представляють Нацбанк), і повинно бути проведене розслідування, яке дозволить з'ясувати, як УПБ вдалося вивести майже 0,5 млрд з коррахунку в «Розрахунковому центрі» і куди пішли ці гроші − відповідь була одна: поверніть кошти РЦ, а потім розберемося.
Що цікаво, після крадіжки коштів з рахунків УПБ у комбанків почалися прострочення перед «Розрахунковим центром». «І знаючи всю ситуацію, вони не погребували нарахувати штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки − тобто до погашення своїх боргів РЦ ми платили по 90% річних», − розповідає один із постраждалих банкірів.
Банки гроші «Розрахунковому центру» перерахували. А далі почалися ще цікавіші події. «На зустрічі в Нацбанку, де від банків вимагали погасити борг «Розрахунковому центру», а вже потім займатися стягненням боргів з УПБ, пан Писарук запевняв нас усіх, що власник банку Анатолій Юркевич готовий погасити перед кожним із нас сформований борг. Мовляв, йдіть до нього на переговори і домовляйтеся про відшкодування, Нацбанк вам надасть підтримку, − каже один із постраждалих. − Десь через півтора місяця, після того, як ми вступили в переговори, з'ясувалося, що пан Писарук викликав до себе Юркевича і попередив, що у того через тиждень в банк буде введено тимчасову адміністрацію (банк було визнано НБУ неплатоспроможним 29 травня 2015 року)».
Автор кілька разів звертався в НБУ з проханням прокоментувати цю ситуацію, однак у прес-службі від коментарів відмовилися, пославшись на банківську таємницю.
За свідченням банкірів, після цього УПБ тиждень працював цілодобово − і скоротив активи з 4,5 млрд грн (за даними НБУ на 1.04.2015 року) приблизно до 1,4 млрд гр. (за даними НБУ на 1.07.2015 р). Причому, з банку було виведено практично всі ліквідні активи − аж до автомобілів і касових вузлів. «Після цього Юркевич запросив на зустріч усіх ключових кредиторів і повідомив, що створив т.зв. ЗНКІФ − інвестиційний фонд, який став власником ключових заставних активів банку − а кредитори УПБ стали, відповідно, пайовиками цього фонду. І зможуть отримати свої гроші через кілька років, після стабілізації ситуації», − розповідає один із кредиторів УПБ.
Однак такі переговори велися не з усіма − деяким банкірам, які кредитували УПБ через схему «Розрахункового центру» НБУ, Юркевич у поверненні коштів відмовив або передав кредитний портфель за номіналом боргу (1 грн боргу проти 1 грн кредитного портфеля). «Наскільки я знаю, у всіх постраждалих − це кредити, забезпечені земельної іпотекою. При цьому кредити частіше за все не обслуговуються, а самі застави перебувають під арештом», − стверджує один із постраждалих.
У рамках розслідування цієї справи на допит викликалися Андрій Шаповал та Дмитро Чугаєвський. Уникнути подальших можливих наслідків у вигляді публічного висунення підозр керівництву Нацбанку вдалося тільки завдяки тому, що депутату Народного фронту Ігорю Котвицькому (бізнес-партнер міністра МВС Арсена Авакова) знадобилося вивести зі свого рахунку в Ощадбанку 40 млн дол.
«За інформацією джерел у НБУ, Департамент фінмоніторингу Нацбанку надав пану Писаруку інформацію про відсутність підстав для проведення цієї операції, тому Котвицький не міг підтвердити джерело походження коштів (вони з'явилися в його декларації пізніше, заднім числом − авт.). Однак Писарук на звернення не відреагував, а керівник Департаменту ліцензування та реєстраційних питань НБУ Леонід Антоненко (підзвітний Писаруку − Forbes) дав усну вказівку зареєструвати операцію виведення коштів (погашення кредиту компанії-нерезиденту) Головного управління НБУ по Києву та Київській області», − заявляє один зі співробітників Ощадбанку.Що цікаво, співробітника, якому віддавали вказівку зареєструвати операцію Котвицького, − Інну Стремілову − було звільнено в результаті проведеного НБУ внутрішнього службового розслідування після того, як «справа Котвицького» просочилася в пресу.
Зараз пані Стремілова намагається відновитися через суд. На її прохання суд звернувся до Нацбанку з вимогою надати матеріали службового розслідування щодо виведення грошей. Однак замість них до суду були спрямовані «якісь витримки із замазаними прізвищами Писарука і Антоненка».Подібне нагнітання подій та їх непрогнозована розв'язка і стали причиною рішення Олександра Писарука піти з НБУ «за власним бажанням». «Я повертаюся до міжнародної діяльності, оскільки свою місію на цьому вважаю виконаною», − процитувала його слова в підсумковому релізі прес-служба НБУ. За даними автора, Олександр Писарук планує повернутися до роботи в нідерландському ING Group, і дуже переживає, щоб історія з його роллю в схемі крадіжки міжбанківських кредитів через УПБ і, що більш небезпечно, втручання з систему фінансового моніторингу НБУ при махінаціях Котвицького – не потрапили в службу безпеки ING Group.
«Якщо ця тема спливе до його працевлаштування − на кар'єрі можна буде поставити хрест», − каже один із банкірів.
Після виходу матеріалу з редакцією зв'язався колишній керівник Департаменту ліцензування та реєстраційних питань НБУ Леонід Антоненко з проханням опублікувати його коментар.«Я ніколи не отримував від Олександра Писарука жодних інструкцій щодо Ігоря Котвицького та його коштів. Уперше я почув це прізвище, коли Писарук запросив усіх керівників підпорядкованих йому підрозділів, щоб установити прогалини в законодавстві, які дали змогу депутатові вивести валюту. На ці прогалини я звертав увагу і раніше. Більше того, під моїм керівництвом було розроблено концепцію реформування тієї галузі банківського законодавства, в якій виявилися прогалини. На жаль, замість реформи, Нацбанк вибрав адміністративне втручання, що і стало причиною мого звільнення з Нацбанку: я виступав проти адміністративного втручання там, де проблему можна розв’язати менш хворобливими для ринку методами. Я категорично заперечую інсинуації про мою причетність до виведення Котвицьким валюти. Жоден працівник Нацбанку, хто поставив свій підпис під документами, необхідними для здійснення операції з виведення коштів, не перебував у моєму прямому чи опосередкованому підпорядкуванні. Жодних інструкцій чи розпоряджень щодо цього я не давав».
Решта новин