Що ще залишилося у вітчизняних товстосумів, і який вплив на економіку вони надають досі, з'ясовував "Апостроф"
У минулому році список персоналій українських мільярдерів не зазнав змін. У нього входять Рінат Ахметов, Ігор Коломойський, Геннадій Боголюбов, Віктор Пінчук та Юрій Косюк. Трохи не дотягує до цього Президент клубу Петро Порошенко, який займає в рейтингу Forbes шосте місце зі статком $858 млн.
Вони вважаються олігархами, адже крім великих бізнесів володіють власними медіа, контролюють групи депутатів у парламенті і чиновників в органах виконавчої влади. Власного центрального ЗМІ немає тільки у Юрія Косюка, але він близький до глави держави. Влітку 2014 року Юрій Анатолійович зайняв посаду заступника глави Адміністрації президента, але вже на початку грудня того ж року залишив посаду, отримавши статус позаштатного радника Порошенко.
Сьогодні сума, яку має перша шістка рейтингу, становить лише $7,958 млрд. Ще чотири роки тому тільки один Ахметов володів статком, як мінімум удвічі більшою.
"Потужний олігархічний вплив залишилишився в минулому, після 2015 року він практично вичерпав себе, – вважає політолог Тарас Чорновіл. – До цього держава вела війну за "Укрнафту", щоб вибити Коломойського з системи прямого управління держвласністю, потім відбулося протистояння з групою Фірташа, потім – з компанією ДТЕК Ахметова".
Серед наслідків цієї боротьби експерт називає певне згортання бізнесу олігархів. При цьому Тарас В'ячеславович, вважає, що наявність підконтрольних медіа вже не є ознакою прямого впливу олігархів на країну.
"Але це не говорить про їх пряму участь в управлінні державою, хоча спроби ще залишилися, – продовжує Чорновіл. – Раніше було близько 300 народних депутатів,які безпосередньо контролювалися олігархами, тепер – їх менше сотні. Вплив на уряд з боку олігархів якщо і залишився, то він носить фрагментарний опосередкований і чисто корупційний характер".
Навколо тарифів
"Рінат Ахметов, мабуть, єдиний український мільярдер, який показує майже всі свої активи", – вважає президент Українського аналітичного центру Олександра Охріменко.
Тим не менш, навіть версії визнаних світових рейтингів багатіїв істотно різняться в оцінках накопичень Ріната Леонідовича. Так, за даними Forbes, статок раніше самоі заможноі людини України скоротився з $15,4 млрд в 2013 році до $2,3 млрд. в 2016 році. Крива падіння достатку олігарха в оцінках Bloomberg виглядає куди трагичніше з $22,4 млрд в 2013 році до $3,5 млрд – на 2016 рік.
Очевидно, що в цьому році статки Ахметова стиснеться ще сильніше. Так, 1 березня, коли представники самопроголошеної "ДНР" захопили цілий ряд підприємств олігарха. У їх числі: ультрасучасний стадіон "Донбас-Арена", готель "Донбас-Палас", "Донецьккокс", ДТЕК "Високовольтні мережі", ДТЕК "Донецькобленерго", ДТЕК "Сервіс", ДТЕК "Шахта Комсомолець Донбасу", Єнакіївський коксохім, Єнакіївський метзавод (у т. ч. його філія в Макіївці), Зуєвську ТЕС, Комсомольське рудоуправління, Моспинське УПП, мережа супермаркетів "7-я лінія", Харцизький трубний завод.
Очікуються втрати і у підприємств Ахметова, розташованих на підконтрольної українському уряду території з-за розриву логістики поставок сировини з підприємствами з ОРДЛО. Особливо це торкнеться енергетичного комплексу, а так само – гірничо-металургійних активів в Маріуполі, Авдіївці та Запоріжжі.
За оцінками експертів, група підтримки Ахметова в парламенті нараховує близько двох десятків людей. Деякі спостерігачі говорять про безпрецедентний тиск, який чиниться олігархом на менеджмент "Укрзалізниці".
У минулому році відверто в інтересах бізнесу олігарха було прийнято кілька резонансних рішень. Так, комісія регулювання у сфері енергетики (НКРЭКУ) підвищувала тарифи на електроенергію в інтересах компанії ДТЕК.
Ще одна компанія Ахметова "Метінвест" домоглася через суд зниження ренти на видобуток руди. Під тиском металургійних баронів (в т. ч. і Ахметова), чиї підприємства використовують металобрухт при виробництві продукції, Верховна Рада прийняла закон про збільшення експортного мита на брухт до 20 євро/т терміном на три роки.
Крім того, сьогодні "Метінвест" після запеклих баталій 2015 року, на відміну від багатьох інших українських експортерів, практично не має проблем з відшкодуванням ПДВ.
Нарешті, Нацкомісія з регулювання зв'язку затвердила підвищення тарифу на телекомунікації для юросіб на 20%. Головним бенефіціаром даного рішення є, природно, контрольований донецьким олігархом "Укртелеком".
Спасибі за банк
Підтверджені Forbes стану партнерів по групі "Приват" Ігоря Коломойського і Геннадія Боголюбова за рік практично не изменились. Якщо в 2014 році вони обидва синхронно втратили по мільярду доларів (з $2,3 млрд до $1,3 млрд), то протягом 2015-2016 годових активи в грошовому вираженні збереглися на рівні $1,3 млрд у кожного.
Головним інструментом маніпуляцій у грі Коломойського з державою до недавнього часу залишався найбільший у нашій країні "ПриватБанк". У другій половині 2016 року борги фінансової установи НБУ становили половину всіх зобов'язань українських банків перед регулятором (21 млрд грн). Ігор Валерійович не збирався самостійно докапіталізувати "ПриватБанк". А так як порушення стабільності його роботи (не кажучи вже про банкрутство) загрожувало колапсом всієї банківської системи і трагічними наслідками для економіки держави, цей козир олігархом активно використовувався.
Епопея закінчилася в середині грудня минулого року, коли "ПриватБанк" перейшов у власність держави. В результаті Коломойський позбавився від проблемного активу, держава – від прямого шантажу, а платники податків країни отримали зобов'язання профінансувати націоналізацію банку в сумі 150 млрд грн.
За словами голови НБУ Валерії Гонтарєвої, якщо з'ясується, що Коломойський спеціально довів банк до такого стану, то на нього можуть завести кримінальну справу. В чому, багато експертів сумніваються. Адже у Коломойського все ще залишається один важіль тиску –кредити пов'язані з "Приватом" компаній, які ще належить погасити. А вони, за даними НБУ, становлять 97% від всього портфеля корпоративних кредитів банку.
На даний момент Ігор Валерійович втратив необмежений вплив на "Укртранснафту". Як власник 42% "Укрнафти" (державі належить 50%+1) все ще контролює компанію, але вже з обмеженнями.
Як співвласник "Запоріжжяобленерго", "Тернопільобленерго" він користується тими ж благами від підвищення тарифів на електроенергію, що і підприємства Ахметова.
В кінці 2015 року НАБУ вивчало діяльність "Міжнародних авіаліній" Коломойського. Підозрювали, що нібито МАУ не сплатили у держбюджет 147 млн грн збору за перевезення пасажирів і вантажів, хоча ці гроші з клієнтів авіакомпанії справно стягувалися.
У 2014 – 2015 роках Державіаслужбу очолював Денис Антонюк, якого спостерігачі називали людиною Коломойського. В результаті МАУ отримала всі частоти на польоти з Одеси до Стамбулу, хоча на них претендували і інші перевізники. Більше того, частина частот, які має МАУ для виконання міжнародних рейсів, не використовується, але й не може бути надана конкурентам.
Опальні капіталісти
За даними Forbes стан Віктора Пінчука зменшилася з $3,2 млрд в 2014 році до $1,2 млрд у минулому році. Протягом 2016 року він втратив $300 млн через млявого попиту нафтогазового комплексу на основну продукцію, що належить йому "Групи EastOne" – сталеві труби.
Разом з Ахметовим є вигодоодержувачем закону парламенту про збільшення мита на експорт металобрухту.
Після публікації в TheWallStreetJournal матеріалу про примирення з Росією, впав у немилість влади. Хоча говорити про якісь особливі преференції цьому олігархові в минулому році теж не можна. Крім обмеження металлоломных компаній, парламент прийняв у користь його підприємств протекціоністський рішення про квотування імпорту труб. Крім того, його пропозиції практично безальтернативні під час державних закупівель сталевих труб. Але тут складно щось протиставити, адже практично вся трубна галузь України належить Пінчуку. А у нас дуже люблять говорити про підтримку вітчизняного виробника.
Австрійський самітник Дмитро Фірташ представлений в рейтингу Forbes зі статком $251 млн, що негоже для людини, що вважалася до недавнього часу, головним політичним ляльководом країни. Хоча Dragon Capital і оцінює стан Дмитра Васильовича в півтора рази вище – $652 млн, це справа кардинально не змінює.
Фірташ володіє Group DF, яка в основному займається азотним, газовим і титановим бізнесами. У структурі корпорації – холдинг OSTCHEM, що займає третє місце в світі по виробництву нітратів і четвертий місце за обсягами випуску аміаку.
Group DF належить 49% Запорізького титаномагнієвого комбінату. В структуру власності олігарха так само входить керуюча компанія РГК, яка об'єднує ряд українських облгазів.
У 2004 – 2009 роках Фірташ на паях з "Газпромом" володів компанія "Росукренерго" (РУЕ), яка здійснювала посередницьку діяльність з постачання газу з РФ в Україну. Але в 2014 р російський монополіст почав процедуру ліквідації РУЕ, а Дмитро Васильович втратив значну частину своїх доходів.
Втім, деякі експерти вважають, що кінцевим вигодоодержувачем бізнесів Фірташа є Кремль. Пояснюючи дане твердження, спеціальними низькими цінами на російський газ і кредитами від "Газпромбанку" для компаній групи.
У парламенті в олігарха, за оцінкою політологів, залишилося всього шість вірних депутатів. Мабуть із-за скорочення адміністративного ресурсу, останнім часом тільки одне рішення влади можна трактувати однозначно на користь бізнесу Фірташа.
Так, ще в 2015 р. Мінекономіки встановив демпінгові мита проти добрив з Росії, у чому зацікавлений виробник аналогічної продукції холдинг OSTCHEM. Незважаючи на численні протести аграріїв, мита продовжили і на цей рік. Хоча за заявою Всеукраїнського аграрного ради, внутрішня ціна, яку встановили підприємства Фірташа на карбаміди в 2015-му,була на 40% вище, ніж експортна. В результаті чого сільгоспвиробники втратили близько 5 млрд грн.
Краще Болгарії, але гірше Угорщини
Експерти вважають, що олігархічний капитал не спроможний нічого робити, а тільки витискати ресурс паливно-енергетичних активів і ще радянських комбінатів. Отже, він не навчений функціонувати в умовах високої конкуренції. Це означає, що олігархам необхідно заохочувати збереження поганого інвестиційного поля в Україні.
"Щоб вижити, йому необхідно чинити тиск на владу для збереження неякісного бізнес-клімату в країні, – пояснює виконавчий директор Фонду Блейзера, президент Гарвардського клубу в Україні Олег Устенко. – Тому будь-які економічні перемоги у нас можливі тільки за умови деолігархізації".
Дійсно припливу іноземних інвестицій в Україну не спостерігається. І справа зовсім не в збройному протистоянні на сході держави. Вкрай низький рівень іноземних інвестицій ми спостерігаємо всі роки незалежності.
В Україну не пустили навіть шведську меблеву компанію ІКЕА. Ще в 2005 році мережа намагалася побудувати дев'ять магазинів у п'яти містах – Києві, Одесі, Дніпропетровську, Харкові і Львові. Наївні шведи так і не змогли домовитися з місцевою владою з приводу виділення земельних ділянок.
Чому олігархам могли перешкодити меблеві магазини? Хоча, в період єдиного в нашій країні економічного зростання до 2008 року ФПГ почали виливатися навіть в рітейл – мережа супермаркетів Ахметова "Брусничка" тому підтвердження.
У минулому році в нашу країну зайшли сміховинні $3,5 млрд, з них $1 млрд – це загальна сума докапіталізації дочок російських банків в Україні, що є винятковою заслугою Нацбанку.
"Закликати олігархію до економічного порядку складно в країні, де президент Петро Порошенко сам є олігархом", – акцентує співзасновник Фонду енергетичних ініціатив Дмитро Марунич.
"Не піди в 90-х Україна на шляху олігархічного розвитку, можливо, зараз ми за рівнем економічного розвитку наздогнали б Польщу, адже поляки своїми успіхами зобов'язані низьким рівнем популізму. Держава, ймовірно, не було б ідеальна, але ми б були абсолютно нормальною європейською країною трохи більш розвиненою, ніж Болгарія, але трохи менше – ніж Угорщина", – підсумовує Тарас Чорновіл.
Костянтин Рибалка
Решта новин