29 червня в профільному комітеті Верховної ради розповіли, що для утвердження в Україні обов'язкового декларування доходів фізосіб все готово. Відповідний законопроект доопрацьовано і незабаром буде зареєстрований і поданий на розгляд депутатів.
Останні повідомлення профільного комітету з податкової і митної політики, нарешті, готовності до декларування, так і до боротьби з офшорами – а точніше, до передачі свіжоспечених законопроектів у парламент – свідчать про те, що якась домовленість досягнута, вважає Ярослав Абрамов, юрист ЮК Prove Group.
Все логічно
«Пам'ятайте: кампанія з декларування доходів фізосіб 201... року почалася», – таке оголошення з'являється навесні кожного року, причому останнім часом за ним слідують все більш емоційні повідомлення від ГФС в ЗМІ на тему «громадянин, а ти вже заплатив?». Жити стає якось незатишно на тлі постійного парламентського залякування фізосіб з будь-яким рівнем доходу перспективою то введення податку на багатство, то податку на пенсії, то загального нульового декларування, а то і якоїсь податкової амністії, або навіть, як нещодавно заявив Антикризова рада громадських організацій, «естонської моделі».
Варіант «не приймати» – не розглядається, а норма п. 4.1.9 ст. 4 ПКУ щодо неприпустимості внесення змін в систему оподаткування не пізніше, ніж за шість місяців до початку бюджетного періоду, чомусь знову забута, незважаючи на скандал з транспортним податком
До того ж посилання Ніни Южаниной на відсутність діалогу з минулим урядом» та узгодження з Мінфіном не надто в'яжеться з відсутністю будь-якого проекту у відкритому доступі – хоч на сторінці комітету, хоч у Мінфіні.
«Проект закону готовий. Його треба прийняти до кінця поточної сесії, тому що період декларування – четвертий квартал 2016 року» – логіка вражає. Законопроект потрібно терміново прийняти, тому що вже пора декларувати. Варіант «не приймати» – не розглядається, а норма п. 4.1.9 ст. 4 ПКУ щодо неприпустимості внесення змін в систему оподаткування не пізніше, ніж за шість місяців до початку бюджетного періоду, чомусь знову забута, незважаючи на скандал з транспортним податком.
Декларуванню – бути
Чого можна чекати по суті (за умови публікації проекту раніше кінця липня)? Очевидно, як мінімум одноразового декларування доходів і активів у сумі понад 1 млн гривень з перспективою перетворення цієї процедури в обов'язкову і періодичну. У таких умовах вже не має практичного значення, як назвати це нововведення – амністією, нульовий декларацією або одноразовим моніторингом.
Першою клієнтської реакцією були два питання: чи зачепить декларування іноземні активи (із зрозумілих акцентом на унікальне вітчизняне валютне законодавство) і буде необхідно для декларування доходів понад 1 млн гривень, отриманих від суб'єктів, які виконують роль податкового агента (надходження у вигляді зарплати, премій, дивідендів).
Чи буде декларування добровільним, чи зможуть громадяни вибирати – показувати всі або тільки частину, підпадуть під «амністію» усі резиденти України, незалежно від громадянства? Занадто часто звучать заяви про необхідність надати держорганам всю інформацію про активи в Україні і за її межами, а також створити умови для оподаткування всіх доходів на території України, і навіть боротися за загальне щастя «платити податки.
Очевидно, що ГФС буде прагнути виявити не задекларовані активи будь-якими способами, прямими і непрямими: порівнюючи витрати і пізніші декларації з «нульовою» інформацією, а також опитуючи платників щодо причин розбіжності з інформацією фіскального відомства. Але основною перешкодою можуть стати традиційні проблеми кваліфікації виконавців і корупції, з-за яких найбільш цікаві платники навряд чи «попадуться». Та й перехідний період перед введенням постійного обов'язкового декларування ніхто з професіоналів своєї справи даремно не витратить. Благо, поки ще не всі гайки в системі обміну податковою інформацією закручені до кінця.
Готовність до декларування суб'єктів очевидна з шуму, що піднімається у відповідь на будь-яку спробу ввести «обнулення» з амністією активів. А адже таких спроб за останні півроку була не одна: можна згадати проект Тимошенко і Ко «Про податковий суверенітет України та офшорні компанії» №4380 від 12.04.2016 року, який в червні отримав рекомендації профільного комітету, але все ще «обробляється», або проект Закону про внесення змін до Податкового кодексу України щодо запобігання розмиванню бази оподаткування та перенесенню прибутку в офшорні зони» авторства Юрія Воропаєва і Наталії Королевської №4636 від 11.05.2016 року, який з травня обговорюється в комітеті без особливих зрушень.
Не можна забувати і про проект Олександра Кірша №3661 від 17.12.2015 року, розгляд якого відкладається з травня місяця – зрозуміло, чому. А адже цей проект про обов'язкове декларування всіх власних доходів з активами (включно з нерухомістю, транспортними засобами, цінними паперами та готівкою), так і витрат також передбачає «точку відліку» для фіскальних органів, на яку в наступному році буде орієнтуватися ГФС при визначенні необхідності поставити питання про походження «незліченних» багатств (включаючи і такі банальні речі, як зарплата) і джерелі витрат. І ціна виявленого розбіжності – донарахування зобов'язання по ПДФО на рівні 21% плюс 22% ЄСВ.
...але у якому вигляді?
Незважаючи на жорстку критику з боку профільного комітету (звинувачення в неконкретності, декларативність, відсутність санкцій, неповному використанні непрямих методів), пропонована «минфиновская» модель, схоже, відрізняється тільки в деталях. Точно так само пропонується єдина ставка для декларування активів без пояснення походження, причому активи включають як українське майно, так і закордонні об'єкти – ті ж «контрольовані компанії» (хоча, знову ж таки, текст законопроекту щодо визначення цих самих контрольованих компаній, так само як і інших об'єктів і інструментів податкового планування, поки, очевидно, вважається непотрібним), – тільки ставка не 21%, як в проекті Луценка, а 5% від суми із звільненням від сплати ПДФО. Та й три місяці у кінці року для подання декларації похапцем і в умовах, коли і ГФС не готова, і свята з канікулами на носі – очевидно оптимальний і продуманий період.
Точно так само, тільки вже з 2017 року, декларування стане обов'язковим, а фіскальні органи отримають право звіряти витрати з доходами (яким саме буде поріг відхилення, поки невідомо), причому, глобально – в перспективі, з використанням інструментів обміну інформацією та розкриття бенефіціарів іноземних компаній. Такі ж точно посилання на обов'язковість «непрямих методів» та притягнення до відповідальності як за перевищення рівня витрат над сумою задекларованих витрат (з донарахуванням зобов'язань), так і за порушення валютного й інвестиційного законодавства.
Наскільки при цьому в ГФС захочуть перевірити декларацію або джерела коштів, наскільки будуть враховувати публічно доступну інформацію, наприклад, про реєстрованих угодах (понад межі заявленого в 150 000 гривень), а також перелік «непрямих» методів встановлений одночасно з визначенням правил декларування – при відсутності тексту зрозуміти складно.
Що виявиться в обіцяному тексті (чи текстах), стане ясно вже скоро, через два тижні, а там як вийде. У будь-якому випадку, поспіх комітету, крім пропущених строків, явно має інші причини, набагато більш фіскальні, а може, навіть і не українського роду-племені.
Решта новин