Якщо узагальнити, то нові норми в разі їх ухвалення посилять фіскальний тиск на бізнес і вдарять по підприємствах-експортерах. Наприклад, пропонують додатково оподатковувати ПДВ-реалізацію на експорт нижче собівартості, що, по суті, не враховує коливання цін на світовому ринку для підприємств-експортерів.
Крім того, законопроект передбачає підвищення ставок ренти на видобуток залізорудної сировини – компонента, який використовують під час виробництва чавуну, продаж якого приносить Україні мільярди доларів валютної виручки. Втім, спроби збільшити фіскальний тиск на ті чи інші види бізнесу в країні робили й раніше. Цікаво інше: законопроект з'явився в Раді невдовзі після того, як одіозний олігарх Ігор Коломойський, чий вплив після обрання президентом Володимира Зеленського та здобуття більшості в Раді лояльною до нього політичної партії, значно зріс, публічно закликав посилити фіскальний тиск на ті галузі, в яких він не зацікавлений. Очевидно, натомість у Податковому кодексі підуть на поступки бізнесам самого Ігоря Валерійовича
Не продавай одразу руду!
Запропоновані членом "Слуги народу" Данилом Гетьманцевим зміни до Податкового кодексу передбачають підвищення ставок рентної плати на видобуток залізної руди з 8 до 10%. Зазначимо, що до нинішніх 8% ставка підвищувалася у 2016 році. Крім того зараз до ставки рентної плати за користування надрами для видобування залізної руди застосовується коефіцієнт 1,1. Примітно, що документ з'явився в Раді невдовзі після того, як олігарх Ігор Коломойський, чий вплив в Офісі президента і Раді нового скликання нині без перебільшення величезний, в одному з інтерв'ю публічно розкритикував нинішні ставки ренти і практично закликав владу запровадити обмеження на її експорт. "Не продавай одразу руду! Ось виділіть це жирно! Виробляй сталь, у тебе ж є потужності, а ти замість завантаження підприємств скорочуєш потужності, тому що тобі зараз простіше продавати руду, а не займатися виробництвом. Ось ми феросплави виробляємо, хоча ми теж можемо марганцеву руду продавати. Руду сьогодні вигідніше продавати, ніж виробляти феросплави", - сказав Коломойський в інтерв'ю виданню Цензор.net.
Варто зазначити, що ставка ренти марганцевої руди, яку видобувають ГЗК олігарха, у запропонованій редакції Податкового кодексу не змінюється. Крім того, в тексті документа передбачено ще один пасаж, за яким явно проглядаються інтереси Коломойського в "Укрнафті". Йдеться про пункт, який змінює правила гри в частині нарахування пені на податковий борг. Як відомо, податковий борг, який утворився внаслідок виведення грошей з держкомпанії через фірми-прокладки Коломойського, станом на кінець 2018 року становив 28,8 млрд грн. З цієї суми 16,9 млрд грн припадають на штрафи та пені. При цьому сума пені й далі зростає.
Рента для руди в Україні сьогодні є високою
В Україні рівень ренти на видобуток залізної руди вище в порівнянні з іншими корисними копалинами (наприклад, марганцю, яким займається Коломойський). Маржинальність марганцю вище, ніж у залізної руди, зазначають експерти.
"Ставка для видобутку залізної руди – 8% від вартості товарної продукції. Крім того, для 2019 року застосовується коефіцієнт 1,1, тобто ставка становить 8,8%. Це вище, ніж ставка для видобування інших металів (5%), коксівного вугілля (1,5%), енергетичного вугілля (0,75%), антрацита (1%)", - сказав експерт з питань металургійного сектора Concorde Capital Дмитро Хорошун. За його словами, для марганцевих руд ставка становить 5%, що нижче ставки 8,8%, яка застосовується для залізних руд у 2019 році.
"Не можна говорити, що в Україні ставка нижче, ніж в інших країнах. Це не так. В принципі, ставки ренти не повинні бути такими, щоб підприємства закривалися. Потрібно брати до уваги те, що видобуток руди, як і видобуток будь-якої копалини, пов'язана з певними ризиками, позаяк не завжди можна гарантувати, що викопне є в наявності, геологи не помилилися з оцінками його запасів і ступенем складності вилучення з надр. У видобувному бізнесі слід враховувати значні капітальні витрати на капітальні вкладення. І все це на тлі високої волатильності цін, які можуть різко йти до зростання, а потім також несподівано падати на дно. Думати, що ми просто дістаємо щось із землі і продаємо, в корені неправильно", - сказав глава відділу аналітики Adamant capital Костянтин Фастовець. За його словами, кількість робіт і зусиль, які спрямовано на виробництво сировини, зокрема у галузі ЗРС, де потрібно чимало зусиль і витрат для отримання сировинного продукту з більш високою доданою вартістю, достатньо високі.
"У країнах – провідних експортерах ЗРС ставки рентної плати на видобуток руди становлять від 1% (ПАР) до 7,5% (у штаті Західна Австралія). При цьому ставку 7,5% віднесено до неопрацьованого ЗРС, тоді як збагачений концентрат оподатковується ставкою 5%", - зазначив керівник підрозділу з корпоративного аналізу ICU Олександр Мартиненко.
"Обмеження (у вигляді надвисоких ставок рентних платежів за користування надрами або в іншому вигляді, наприклад, як вважав Коломойський – 75% від прибутку) я особисто вважаю дуже поганою ідеєю. Одразу з'являться контраргументи: наприклад, Ferrexpo та інші ГЗК абсолютно формально розділяться. Буде виділено видобувний підрозділ, що користується надрами, платить ренту, але виробляє абсолютно даремний продукт – сиру (незбагачену) руду. Воно й платитиме мінімальну ренту, тому що у нього прибутку взагалі буде 0, і ціна на "продукцію", яка майже нікому не потрібна (ані на експортних ринках, ані в Україні), буде мінімальною. І будуть збагачувальні фабрики, які й отримуватимуть основний прибуток, переробляючи сиру руду в збагачену, але які не будуть користуватися надрами і, відповідно, ніякої ренти платити не будуть. Це саме той аргумент, який, можливо, використовує Ferrexpo, кажучи про те, що рента платиться із собівартості збагаченої руди (концентрату), тобто з ціни незбагаченої", - додає Дмитро Хорошун.
Україна змушена експортувати руду: запроваджувати обмеження вкрай небезпечно
Частина обсягу ЗРС вимушено відвантажується на експорт у зв'язку з тим, що такі великі споживачі цього виду сировини, як Алчевський МК, Єнакіївський МЗ, Донецьксталь, які тільки у 2013 році для виробництва чавуну використовували близько 12 млн тонн ЗРС, розташовані на тимчасово окупованих територіях. Після повернення цих територій до складу України поставки ЗРС знову переорієнтуються на ці українські меткомбінати. При цьому обсяги експорту знизилися: за даними ДП "Держзовнішінформ" у 2018 році було експортовано 36,905 млн тонн ЗРС, що на 1,3% нижче показника 2017-го.
Феросплави також є сировиною для металургійної промисловості, як і ЗРС, і за логікою Коломойського повинні або використовуватися в Україні, або стати об'єктом оподаткування експортними митами, однак вони експортуються за кордон підприємствами Коломойського. За 2018 рік обсяг експорту феросплавів за кордон досяг обсягу в 1 млрд дол. "Якщо Коломойський хоче, щоб більше доданої вартості залишалося в Україні, чому він фокусується на трансформації збагаченої руди в сталь? Чому не бере до уваги те, що на ГЗК відбувається доволі технологічна трансформація сирої руди в збагачену, і цей крок формує, з певного погляду, основну додану вартість?" - наголосив Хорошун.
Обмеження на експорт ЗРС, до яких він за фактом закликає, можуть зашкодити економіці України, наголошують експерти. Якщо коли-небудь і буде ухвалено рішення щодо їх запровадження, перед цим держава має розробити і реалізувати продуману промислову та інвестиційну політику, зокрема створити умови для зростання суміжних металоспоживальних галузей в Україні.
"Обмеження на експорт ЗРС запроваджувати недоцільно, позаяк це обмежить приплив валюти до країни і неминуче позначиться на курсі гривні, а місце українських виробників на зовнішніх ринках на довгі роки можуть зайняти російські, бразильські і навіть австралійські компанії. Оскільки у нас у країні поширена вертикальна інтеграція металургійних холдингів, то за привілей експортувати руду вони могли б інвестувати у створення виробничих потужностей з виробництва спецсталей (електротехнічних або високолегованих видів прокату) або збільшення переробки та якості продукції. Наприклад, в Індонезії на кілька років було запроваджено перехідний період для експортерів нікелевої руди, після якого запроваджують заборону на експорт і буде дозволено експортувати тільки продукцію високого переділу (нікельований чавун або нержавіючу сталь). Хто інвестував або залучав інвестиції, той і опинився в більш вигідному становищі", - сказав керівник відділу досліджень ринків металургії та машинобудування ДП "Держзовнішінформ" Валерій Студенцов.
Обмеження експорту ЗРС є нелогічним і суперечить здоровому глузду. За такою ж логікою можна обмежити експорт зерна за кордон. Зерно є сировиною для харчової промисловості та тваринництва, тож його експорт теж обкладати загороджувальними митами?
"У Україні поки ще не робилося спроб запровадити обмежувальні заходи щодо експорту руди. Але я хочу зазначити, що, як правило, такі рішення досить небезпечні для економіки і майже ніколи не дають позитивних результатів. Практики запровадження обмежень на експорт руди немає в інших країнах світу. Найбільші виробники - Австралія та Бразилія - вільно експортують її. Обмеження експорту неминуче призведеь до падіння виручки видобувних компаній. У цьому випадку ціна на продукт штучно відривається від цін на світових ринках", - каже Костянтин Фастовець.
Надприбутки від продажу руди є вигадкою
Чутки про надмаржинальність руди є вигадкою, наголошують експерти. "Якщо не помічати процесу збагачення руди і не відокремлювати його від видобутку руди, навіщо тоді зупинятися на сталі? Наприклад, послухавши Коломойського і йдучи від надвисоких поборів на експорт ЗРС, Ferrexpo побудує завод з виробництва 7-8 млн тонн слябів в Україні – як, власне, власник Ferrexpo Костянтин Жеваго і планував зробити наприкінцікінці 2000-х у межах проекту Vorskla Steel. Але тут інший критик, або той самий Коломойський, скаже: "На такій новій компанії Ferrexpo, яка експортує тільки сляби, весь прибуток – від українських надр! Не має значення, що вони, покористувавшись надрами, після цього руду збагачують, роблять окатиші, потім роблять сляби. Все одно весь прибуток - від надр, і його має бути обкладено 75%-ним податком. От якби вони робили не сляби, а рулон, а з рулону – автомобілі, тоді, так, звичайна ставка на прибуток; а так - 75%. Де тут варто зупинитися? Чому Коломойський не бачить всередині ГЗК високотехнологічну, високомаржинальну стадію збагачення нікому не потрібної сирої руди? Та ж Ferrexpo вклала мільярди доларів у цю трансформацію, у поліпшення якості продукції. Прибутки, які вони отримують, дуже слабо пов'язані з користуванням українськими надрами", - заявив Дмитро Хорошун.
Ціни на залізну руду на світовому ринку, як і на всі сировинні товари, схильні до великої волатильності, кажуть експерти. Різкий стрибок цін на руду, який стався в Бразилії, лише тимчасове явище. "Протягом 2017-2018 рр. ціна на ЗРС (стандартної якості, тобто 62% заліза, дані Steelhome) переважно коливалася в коридорі 60-80 дол./т. На початку 2019 року відбувся стрибок через аварію на греблі компанії Vale в Бразилії: з 76 дол./т наприкінці січня ціна зросла до 95 дол./т у квітні. У квітні - липні стався другий стрибок, до максимуму в 126,5 дол./т на початку липня. Цей другий стрибок був, зокрема, обумовлений тим, що запаси руди в портах Китаю різко скорочувалися. Після того як запаси руди в портах Китаю стабілізувалися (середина липня) і почали зростати, ціна впала: у серпні ціна впала зі 121 дол./т на початку до 86 дол./т наприкінці місяця. Але ці рівні все одно доволі високі в порівнянні з 2017-2018 рр., і я вважаю, що це дно для найближчих місяців, протягом яких ціна буде в діапазоні 85-105 дол./т. Можливі просідання, особливо якщо до 70-річчя Китаю його влада вирішить "очистити небо" й обмежать екологічно напружені процеси, які споживають руду (виробництво агломерату, окатишів, чавуну). Але до кінця 2019 р. і для перших місяців 2020 р. гадаю, що рівень 85 дол./т – це дно", - прогнозує Хорошун. За його словами, довгострокові прогнози робити складно. Всі пророкують кризи – світову і різні кризи в Китаї (через кредитне навантаження, з політичних причин). Справжня криза в Китаї або у світі може призвести до падіння цін до 40-60 дол./т.
"Ринки мінливі: за останні місяці премія впала до 2 доларів за відсоток заліза в тонні. Іноді, як, наприклад, з осені 2017 р. до осені 2018 року, премія за високий вміст заліза дуже висока (до 8 доларів за додатковий відсоток заліза в тонні), і наші ГЗК заробляють високий прибуток", - сказав Хорошун. При цьому варто зазначити, що маржею на руді сьогодні фінансуються металурги, які є збитковими. Також некоректно дивитися на маржу щодо EBITDA, адже компанія фінансує значні інвестиції і буде нарощувати інвестиційну програму. З урахуванням витрат на капітальні інвестиції металурги нічого не приносять акціонерам і фінансуються за рахунок грошового потоку ГЗК.
"В Україні переважають так звані бідні руди, вміст заліза в яких не перевищує 34%. Така руда вимагає додаткового процес збагачення, а значить і додаткових витрат. За більш ніж 130-річну історію видобутку залізної руди в Україні родовища, що залишилися неопрацьованими, часто вимагають розроблення відкритих кар'єрів глибиною до 350 м. На тих родовищах, де є руда з вмістом заліза вище 50%, потрібно вести підземний видобуток на глибині до 1300 м, що передбачає значно серйозніші витрати. Водночас залізорудні родовища в Бразилії, Північній Америці, Південній Африці та Австралії дозволяють видобувати руду з вмістом заліза близько 60% відкритим способом, з обсягами знятого ґрунту в 3-4 рази менше, ніж в Україні. Як результат, виробничі витрати на тонну продукції в цих країнах можуть бути на 25-35% нижчими, ніж в Україні", – додає Олександр Мартиненко.
За словами Хорошуна, відкидаючи аглоруду (її виробляється менше, в ній немає потреби, як у концентраті й котунах), наші головні продукти для ринку ЗРС, концентрат й окатиші, вимагають витратного (зокрема, вимагають великих капвкладень) збагачення та інших високотехнологічних стадій оброблення, мало пов'язаних з користуванням надрами. "Компанії в Бразилії та Австралії "добувають" руду з вмістом заліза понад 60%. Вона готова до продажу після мінімального оброблення. А в Україні видобувається руда з вмістом заліза близько 30-33%, вона потребує стадії збагачення, її (нашу сиру руду) ніхто на експортних ринках не купить", - наголосив експерт. Перевага наших ГЗК у тому, що через наявність стадії збагачення вони буквально змушені виробляти продукцію (концентрат) дуже високої якості, за деякими показниками (вміст заліза - 65-68%) краще, ніж зазвичай продають Австралія і Бразилія.
За розвіданими запасами залізних руд Україна з часткою 18% від загальносвітових запасів є світовим лідером, а в перерахунку на вміст заліза частка України становить 10,5-11% від світових запасів (входить до п'ятірки). В Україні виробляють як агломеровану, так і неагломеровану залізорудну сировину (далі – ЗРС). До першого типу ЗРС віднесено окатиші й агломерат, а до другого – концентрат, залізна руда й аглоруда. Основними виробниками окатишів в Україні є Полтавський, Північний і Центральний ГЗК. Агломерацією руди займаються переважно металургійні підприємства: ММК ім. Ілліча, АМКР, “Запоріжсталь”, Дніпровський МК, а також Південний ГЗК. Виробництво агломерату здійснювалося на Алчевському МК і на Єнакіївському МЗ, які зараз перебувають на тимчасово неконтрольованих територіях (НКТ). Виробниками залізорудного концентрату є Полтавський, Південний, Північний, Інгулецький, Новокриворізький і Центральний ГЗК. Видобуток залізної руди проводиться як відкритим (Полтавський, Інгулецький, Центральний, Південний, Північний та Новокриворізький ГЗК), так і підземним способом (Криворізький ЗРК, Запорізький ЗРК, Суха Балка, Рудоуправління ім. Кірова). Собівартість видобутку залізної руди і процентний вміст заліза в руді в обох випадках будуть різними, розповів Валерій Студенцов.
Інтереси Коломойського
Ігор Коломойський в інтерв'ю розповідав про необхідність посилити фіскальне навантаження на бізнес, щоб збільшити надходження до держбюджету. Експерти попереджають, що це призведе до прямо протилежного – бюджет недоотримає, і чимало.
Через це крайніми виявляться прості українці, які втратять робочі місця щойно вартість видобутку залізної руди зробить цей український товар неконкурентним на світових ринках. Враховуючи, що в умовах профіциту сировини і надлишку сталеливарних потужностей у світі, кожен долар собівартості ЗРС може стати вирішальним. Україна при подальшому затягуванні податкового зашморгу запросто може вилетіти з перегонів країн-конкурентів, які постачають руду на світові виробництва. Ця обставина просто призведе до скорочення валютної виручки та обвалу курсу національної валюти.
Втім, за всіма цими маневрами можуть бути й особисті мотиви Ігоря Коломойського. Нині активно ширяться чутки про початок великого переділу бізнесу в країні. У світлі інформації, що він уже почав "віджимати активи", а в залізорудному і металургійному секторі до орбіти його інтересів можуть потрапити Ferrexpo і Arcelor Mittal Кривий Ріг, логіка олігарха не викликає сумнівів. Адже якщо кінцева мета – запровадження обмежень на експорт залізної руди, ціни на неї відірвуться від світових і на світовому ринку стануть неконкурентними, а на внутрішньому впадуть. Ну а поки цього не сталося, олігарх, домігшись підвищення ренти, може послабити позиції ГЗК У майбутньому їх можна буде простіше "віджати".
Олена Голубєва, 112.ua
Решта новин