Прем'єр-міністр України Денис Шмигаль анонсував перехід до накопичувальної пенсійної системи вже цього року. Зміни торкнуться і економіки загалом, і життя кожного українця
Від 2023 року в Україні може змінитися порядок нарахування та виплати пенсій. Після запровадження обов'язкової накопичувальної системи громадяни матимуть можливість формувати власні пенсійні активи. Однак нововведення торкнеться лише "молодих", працюючих українців, але не зачепить тих, хто вже отримує пенсії.
Плани уряду
Спершу до планів Кабміну входив запуск накопичувальної системи ще в 2021 році, але у підсумку його було перенесено. За оцінками чиновників, це дало б змогу залучити до казни близько $50 млрд протягом 15 років.
У серпні 2022 року міністр соціальної політики Оксана Жолнович заявила, що запуск накопичувальної пенсійної системи буде можливий з 2024 року, та й то лише у разі завершення військових дій в Україні поточного року.
Початковий проект ініціативи передбачав відрахування 2% від єдиного соціального внеску на спеціальний накопичувальний рахунок у державному фонді. Половину від цих грошей мала сплатити держава, другу половину обіцяли вирахувати із зарплати.
Згідно з остаточним варіантом, який хоче втілити в життя прем'єр-міністр Денис Шмигаль, кошти на персональний накопичувальний рахунок надходитимуть з трьох джерел. Так, окрім державного фінансування та відрахувань з боку роботодавця у такому самому розмірі, українці зможуть поповнювати його добровільними внесками. Кожен українець, який працює, повинен буде мати власний накопичувальний рахунок.
Після завершення реформи пенсіонери матимуть змогу отримувати одразу дві виплати. До гарантованої з Пенсійного фонду додасться друга з накопичувальної системи. Що ж щодо нинішніх пенсіонерів, для отримання другої виплати їм потрібно буде самостійно сформувати свій капітал.
Зараз в Україні налічується майже 10,69 млн пенсіонерів, а середня пенсія становить 4623 грн. Більшість громадян (4,07 млн, або 38,1%) отримують від 2001 до 3000 грн, йдеться у даних Пенсійного фонду.
Кількість пенсіонерів в Україні скоротилася на 115 000 осіб: як змінився розмір виплат
Як формуються пенсії
Пенсійна система зазвичай передбачає три варіанти своєї роботи. Це:
- солідарний, коли працюючі громадяни наповнюють державний Пенсійний фонд і він перерозподіляє кошти між тими, хто вийшов на пенсію;
- добровільний, за умови якого працівник сам формує у приватному фонді капітал, з якого він в подальшому отримуватиме виплати;
- обов'язкова накопичувальна система.
В Україні із забезпеченим державою першим варіантом хочуть паралельно запустити симбіоз двох інших.
Накопичувальна система успішно працює в країнах Західної Європи, США, Канаді, Австралії, Японії, пояснює UBR.ua екс-міністр соціальної політики України Андрій Рева (2016-2019 рр., в уряді Володимира Гройсмана). Але це все – розвинені країни з відповідно розвиненим фондовим ринком. Країни, де є державні гарантії.
У всіх розвинених країнах доступ до фондового ринку мають всі учасники, які купують акції та отримують інвестиційний прибуток.
Водночас у Східній Європі спроби впровадження системи протягом 25 років закінчились тотальним провалом, стверджує екс-чиновник. Як приклад він наводить Чехію, Словаччину, Угорщину, Хорватію.
Рева також нагадує, що з 2004 року в Україні вже діє добровільна накопичувальна система. Близько 1 мільйона українців тримають гроші у недержавних фондах. Але, наприклад, у 2004-му за тисячу гривень можна було купити $200, натомість зараз – лише $25. Причина – інфляція національної валюти.
В чому небезпека нововведення
Нова система тягне за собою певного роду ризики. Та частина єдиного соціального внеску (ЄСВ), яку замість Пенсійного фонду буде перенаправлено на накопичувальну систему, спровокує його недофінансування. Друге питання – що робити із знеціненням відкладеного українцями капіталу внаслідок інфляції.
Головна проблема – це відсутність фондового ринку, вважає Андрій Рева.
"Немає жодної компанії, яка б гарантувала пенсійний прибуток. Відсоток має бути гарантований та стабільний. Кошти вкладали в облігації внутрішньої державної позики, які приносять прибуток у розмірі 21% – за рахунок державного бюджету, не вкладаючи гроші в економіку", – сказав нам Рева.
Лише цього року для погашення своїх кредитних зобов'язань державі потрібні запозичення більш ніж на 600 млрд грн, наводить статистику Рева.
Інша проблема – високий відсоток на операційне обслуговування недержавних пенсійних фондів.
"У 2020 році на обслуговування державного пенсійного фонду витрачалося 5 млрд грн. Велика цифра? Але при цьому річний його обіг сягав 450-460 млрд грн. Тобто менш ніж 1% йшло на обслуговування. Мінімальний обсяг для недержавних пенсійних фондів становить 7%", – коментує Рева.
Водночас у разі банкрутства недержавного фонду ризики на себе буде змушена взяти держава. Рева наводить приклад Чилі, де багаторічні намагання запровадити накопичувальну систему ще з 1981 року жодних проблем не вирішили, але лише породили нові.
Спроба капіталізувати вклади може бути доречною, якщо така можливість існує. За умов війни це вкрай проблематично.
Запровадження накопичувальної системи Андрій Рева характеризує як "злочин, тому що немає капіталізації, економіка в занепаді".
Чому нова система є необхідною
Але є й протилежна думка. Так, старший економіст і член наглядової ради Case Україна Володимир Дубровський переконаний, що противники накопичувальної системи забувають про головне – солідарна система є мертвою.
"Вона не могла забезпечити добробут пенсіонерів за тогочасної демографії навіть до війни. Що й казати про той стан, який ми маємо на сьогодні", – каже експерт.
За його словами, держава взяла архаїчну систему ще радянських часів на утримання та дотує з бюджету.
Солідарна система – це фінансова піраміда, лише у часі, розмірковує Дубровський. Раніше демографія ще за радянських часів різко збільшувалася та зростала індустріалізація.
"Зараз кількість учасників скорочується з об'єктивних причин. Люди одержують менше, ніж вони вкладають туди. Відмова від солідарної системи – це не просто забаганка чинної влади: на мертвій коняці далеко не поїдеш", - сказав Дубровський у коментарі UBR.ua.
Солідарна система пенсій формується з податків на працю. Однак податок на працю не повинен існувати взагалі, пояснює експерт. Такий податок не стимулює створення легальних робочих місць та змушує бізнес йти в тінь.
Член наглядової ради Української ради бізнесу (УРБ), виконавчий директор Української асоціації прямих продажів Надія Бедричук згодна з Володимиром Дубровським. Сама пенсійна система, яка існує в Україні, на її думку, є застарілою.
"Кількість людей, які сплачують ЄСВ, зрівнялася з кількістю дотованих державою – близько 12-13 млн осіб", – озвучує цифру Бедричук у розмові з UBR.ua. По суті це означає, що на одного працюючого українця припадає один пенсіонер. При цьому самі пенсіонери отримують низькі пенсії – зарплата не може витримувати податковий тягар та йде в тінь.
По кому "вдарить" нововведення
Як уже згадував Дубровський, одним з найбільш значних виступає демографічний фактор.
Деякі люди на пенсії живуть досить довго, іноді так само стільки, скільки становила тривалість їхнього трудового стажу, нагадує Надія Бедричук. Наприклад, у тих випадках, коли вони виходять на пенсію після 40 років через специфіку їхньої роботи.
Тому, як вважає Бедричук, головний тягар нової системи ляже на плечі українців, яким сьогодні виповнилося 40-45 років. В них є власні батьки-пенсіонери, яких вони мають утримувати, та одночасно підростають діти, тобто на їхніх плечах – подвійні зобов'язання. При цьому їм вже потрібно відкладати собі на пенсію.
Проте "в багатьох українців спостерігається так званий "ефект безквиткового пасажира". Люди хочуть не сплачувати та жити за рахунок держави. Вони йдуть у тінь та мінімізують податки", констатує Бедричук. За умови неуспіху нової реформи їхня кількість може суттєво зрости, саме за рахунок вікового діапазону "40-45+".
Ризики для бізнесу
Бізнес уважно стежить за ситуацією та звертає увагу на те, як це вплине на його роботу.
"Бізнес також стикається з проблемою демографії та трудової міграції. При цьому він сплачує досить високі зарплати, які не прив'язано до продуктивності праці", – каже Бедричук.
За словами представниці УРБ, податки мають розщеплюватися. На фінансування нової системи мають піти відрахування з вже існуючих – її не можна утримувати шляхом додаткового оподаткування.
Цілком логічно, що бізнес протестуватиме, якщо податковий тягар зросте.
"Навіть заради такої благої мети бізнес не буде, та й просто не зможе сплачувати непомірні податки, – констатує Бедричук. - Ми провели консультації з більш ніж сотнею профільних асоціацій – усі вони висловилися за зменшення податкового навантаження. Це дозволило б легалізувати й зарплати в тіні".
У разі перенесення державою тягаря від введення нової системи на плечі бізнесу можна сказати, що всі працюючі українці офіційно отримуватимуть мінімальну зарплату. Бізнес піде в тінь.
Що в результаті отримаємо
У гіршому випадку внаслідок запровадження накопичувальної системи пенсій шкоди зазнають і місцеві бюджети, і Пенсійний фонд.
Андрій Рева пояснив, який вигляд це матиме: "Ви забираєте у Пенсійного фонду його доходи, передаєте недержавним фондам. При цьому бюджет компенсує нестачу Пенсійного фонду на виплати нинішнім пенсіонерам, а недержавні фонди вкладають отримані гроші у держоблігації, створюючи додатковий економічний тиск на державу".
"Це нагадує анекдот радянських часів, коли робітник вкрав ящик горілки, продав його та отримані гроші пропив", – іронізує екс-міністр.
Накопичувальна система має недоліки, але вона є меншим злом, опонує Володимир Дубровський. Саме за нею майбутнє. Нині важливо – правильно її реалізувати. І тут все залежатиме від проекту, який обере уряд. Дубровський попереджає, що обов'язкове пенсійне накопичення – це погана ідея. Досвід її є невдалим.
"Добре, коли є конкуренція між недержавними фондами. Погано, коли цим опікується лише держава. Система має бути добровільною, – впевнений Дубровський. – Наприклад, у сусідній Польщі вона працює – це так звана система автозапису. Людей записують автоматично до накопичувальної системи, але згодом вони можуть від неї відмовитися".
"В Україні давно назріла та перезріла ця реформа", – резюмує Надія Бедричук.
За умови успішної імплементації реформи вона може дати поштовх до розвитку української економіки. Великі іноземні фонди справді зацікавлені зайти на наш ринок у вигляді недержавних пенсійних. Це, наприклад, фондовий ринок та будівельна індустрія.
"Все залежить від організації. Але вони мають дуже суворі вимоги, вони не підуть на великі ризики навіть з перспективою гарної вигоди", – попереджає Бедричук.
За умов війни великі компанії навряд чи захочуть інвестувати в Україну. Але якщо держава зможе підготувати грунт для їхнього входження у найближчому майбутньому – це справді може мати сприятливі наслідки для країни.
