Якщо перераховувати поразки і перемоги України торік, то перемога НАК Нафтогаз України в Стокгольмському суді над Газпромом - одна з найяскравіших. І не остання, певен глава правління компанії Андрій Коболєв.
Вигравши найбільший в історії Європи комерційний арбітраж, 40-річний керівник зупинятися не має наміру, а головною корпоративною цінністю компанії називає сміливість. Саме вона дозволила команді Коболєва досягти вражаючих змін на нафтогазовому ринку країни: за останні п'ять років із боржника Нафтогаз перетворився на найбільшого платника податків країни. А сам Коболєв - на топ-менеджера з чи не найвищою зарплатою і точно з найбільшими преміальними в державній галузі.
В костюмі-трійці, дорогих черевиках, зібраний і зосереджений, Коболєв з'явився в офісі НВ, щоб підбити попередні підсумки своєї роботи та назвати найближчі перспективи.
— Торік багатьом запам'яталася безпрецедентна перемога Нафтогазу над Газпромом, а чим вам пам'ятний 2018-й?
— Дійсно, перемога над Газпромом історична, і ми вважаємо, що вона, крім самого факту перемоги як такого, повинна донести людям в Україні та за її межами, що верховенство права все ж існує. І це насправді важливо, адже багато людей у країні впевнені, що за кордоном його теж немає. Сподіваюся, що і два інші судові процеси, які ми почали стосовно Криму, а також новий процес проти Газпрому теж будуть успішними.
— Які у вас очікування щодо цих процесів?
— Щодо Криму ми подали позов приблизно на $5 млрд.
— Це навіть більше, ніж за Стокгольмським арбітражем, де ви відсудили $4,7 млрд.
— Так, більше, але це абсолютно різні речі. Тому що щодо Криму відповідачем у нас виступає суверенна РФ.
— Наскільки я знаю, такі позови складаються із двох частин: спочатку потрібно довести юрисдикцію, а потім вже відбувається слухання по суті. І перше набагато складніше за друге.
— Так, але в нашому випадку ситуація ускладнюється тим, що згідно з російським сфабрикованими документами активи Нафтогазу намагалися націоналізувати ще до моменту, коли Росія ініціювала приєднання Криму. Тобто нам важливо довести, що наш відповідач - РФ, а не анонімні сепаратисти. Але прогноз оптимістичний, у травні ми пройшли перші слухання і чекаємо на рішення за юрисдикцією вже цьогоріч. Після відбудуться слухання по суті.
— Щось ще видалося вам важливим торік? Було підвищення тарифів на газ для населення приблизно на 25%.
— Ми не вважаємо це важливим кроком, як раз у питанні реформування ринку газу успіхів не було. Питання не в тарифах, а в тому, що досі працює неефективна схема, коли є посередники. Вони, за нашими оцінками, крадуть від 1,5 млрд до 3 млрд кубічних метрів газу на рік. Ситуація не змінилася.
— Посередники - це газзбути, які контролює Дмитро Фірташ?
— Саме так, 75-80% цього ринку контролюється ним. У цих компаній величезні борги перед групою Нафтогазу. І, я думаю, ці борги вони повертати не збираються. Друга проблема - відсутність реальної монетизації субсидій. І коли мені хтось каже: Ой-йой, Андрій, як ти собі уявляєш, ми довіримо гроші людям?" - відповідаю: "А як ви довірили гроші Фірташу? З цим все окей?"
— Крадуть від 1,5 млрд до 3 млрд кубометрів газу. Поясніть звичайній, як я, людині, скільки приблизно це в грошовому еквіваленті на рік? Який "подарунок під ялинку" отримує Дмитро Фірташ 31 грудня?
— Від $500 млн до $1 млрд.
— Повернути ці гроші від Фірташа реально?
— Думаю, ні. І маю сумнів, що вони у нього в принципі є. Але я бачу механізми, як це вилікувати, щоб у майбутньому такого не було: прибрати непотрібних посередників і монетизувати субсидії. Всі кажуть, що реформа газового ринку - це непопулярне. Неправда. Завершіть реформу, дайте малозабезпеченим людям гроші на рахунок. Є такий політик-популіст Юлія Тимошенко, й один із секретів її популярності - та сама Юлина тисяча в 2009 році.
Дозвольте людям абсолютно легітимно економити споживання газу, щоб не списувати завищені норми газзбутам, і залиште їм різницю. Це не тільки правильно і справедливо, але і дуже популярно.
— Після того як Україна підписала Третій енергопакет, Нафтогаз втрачає статус монополіста і компанія має розділитися на три складові: газовидобувну, газотранспортну і відповідальну за ПСГ (підземні сховища газу) компанії. Коли це станеться, і яке ваше ставлення до цього?
— Це станеться 1 січня 2020 року, після закінчення чинного контракту з Газпромом. Раніше це зробити неможливо. Ставлення у мене до цього позитивне, однак є одне велике але: все треба зробити правильно. Що таке правильно? Уявіть собі, що ми виділимо газотранспортну систему і вона потрапить зараз у сферу управління, наприклад, Міністерства енергетики. Думаю, що вся корпоративна реформа, прозорість, боротьба з корупцією, закупівлі, тендери - все це обнулится. Цього не має статися. Дуже важливо мати запобіжник, щоб цього не сталося. Такий запобіжник - іноземний партнер. Потрібно відразу передати цю компанію в структуру, де закордонні партнери контролюватимуть корпоративне управління.
— Іноземні партнери - це хтось із Європи?
— Або з Америки - йдеться не про країни. Є великі західні компанії, які могли б зацікавитися нашою ГТС і вберегти напрямок від повернення корупційних схем. По-друге, що не менш важливо, вони могли б стати лобістами наших інтересів у Європі, щоб не було Північного потоку - 2. Але Україна досі лобіює це питання неактивно.
— Від Газпрому за рішенням Стокгольмського арбітражу грошима ми маємо отримати $2,6 млрд. Але Газпром не визнає цього рішення і відмовляється платити. Як ви плануєте стягнути гроші?
— Ми вже почали їх отримувати: списуємо надлишкові кошти, які нам Газпром переказував за транзит. По-друге, ініціювали юридичні процеси вже приблизно в шести юрисдикціях. У трьох із них - у Голландії, Швейцарії та Великій Британії - у нас невдовзі будуть слухання із примусового продажу. Там уже пройшли арешти активів. Я на цей процес дивлюся дуже оптимістично.
— Скільки знадобиться часу, щоб заарештувати і продати майно Газпрому на $2,6 млрд? І чи є у нього стільки майна за кордоном?
— Газпром за кордоном має майна на десятки мільярдів доларів. Ми вже заарештували його на суму, що перевищує обсяг боргу Газпрому перед нами. Я думаю, що це реально зробити десь упродовж року.
— Мабуть, ви не раз спілкувалися з Олексієм Міллером [глава правління ПАТ Газпром]. Не відчували особистої неприязні з його боку?
— Ні, до того ж, він видається людиною, яка не надто цікавиться газовою тематикою. Радше він людина, яка, сидить біля жовтого телефону. Йому телефонують, він піднімає слухавку, йому кажуть, що робити, і він робить. Я тільки одного разу бачив вогник у його очах, коли ми обговорювали футбол [Газпром є спонсором команди Зеніт із Санкт-Петербурга]. Коли він говорить про газ, у нього все просто і зрозуміло.
— Перейдемо до ваших бонусів, які жваво обговорюються: за перемогу над Газпромом керівництво Нафтогазу отримало бонуси, здається, у розмірі $20 млн, це 1% від виграної суми. Скільки отримали особисто ви і на що витратили?
— Коментувати цифру не можу, це конфіденційна інформація. Не витратив.
— Я прихильник ринкових зарплат у держсекторі, але розмір ваших бонусів викликав помітне роздратування у бідній країні. Бо ви отримуєте за свою роботу чималу зарплату, чому вам нараховують ще і величезний бонус за те, що ви її зробили?
— Розмір бонусу визначала Наглядова рада, а не я. І він був визначений, наскільки я розумію, на мінімальному ринковому рівні. Я абсолютно не проти, щоб інші люди, які щось вигадали і принесли країні реальні доходи, отримували бонуси. Тим паче, вважаю, що, не даючи людям, що ефективно працюють на державу, заробляти ринкові зарплати і бонуси, Україна втрачає. Якісні фахівці їдуть працювати в інше місце - в приватні компанії, за кордон.
— У 2016 році Ігор Коломойський, який є партнером Нафтогазу в Укрнафті, вивів із компанії більше 15 млрд грн. По суті, кинув державу, і відтоді не сплатив ці борги. Як вам такий партнер? Що можна зробити в ситуації, що склалася?
— Важливо сказати, що виводив гроші не він, а попередній менеджмент, який був призначений із його руки. Ми дуже чекаємо результатів кримінальних справ стосовно цього. Досі нічого не бачили. Партнер дійсно дуже складний. Єдиний рецепт для нас - розподіл активів.
— Розподіл на нафтовий і газовий бізнес?
— Розподіл, коли частину активів викуповує Нафтогаз, частину - Коломойський. Ми припиняємо це партнерство і більше не маємо ризику, що в якийсь момент менеджмент спільного підприємства зробить щось схоже на те, що було зроблено протягом 2015-2016 років.
— Стягнути з нього ці 15 млрд грн, очевидно, непросто?
— Тут є нюанс. У цьому разі потрібно забирати кошти у компаній, які формально до Коломойського не мають стосунку. Але перспективи такого повернення коштів я вважаю близькими до нуля.
— Я чув у мережі розшифровку ваших телефонних розмов із Коломойським, де він поводиться, м'яко кажучи, не дуже ввічливо. Чи можна його дзвінки вважати погрозами, які вимагають правової оцінки?
— Останнім часом ми з ним спілкуємося час від часу. Тон цих розмов став конструктивнішим, тому що, як я розумію, й у нього, й у нас є бажання реально провести поділ активів.
— Через такі бесіди ви їздите на броньованому мерседесі?
— Не думаю, мені складно оцінити реальність його погроз, але навряд цей захід безпеки стосується їх.
— Юлія Тимошенко обіцяє знизити ціни на газ удвічі в разі своєї перемоги на виборах. Сергій Каплін - взагалі вчетверо. Скажіть, це реально - знизити ціни на газ для населення вдвічі?
— У нашій країні реально все. Питання в тому, що краще - знизити ціни для всіх, зокрема тих, кому це не потрібно, або дати грошову компенсацію, тобто провести монетизацію, яка дозволить споживачам залишити певну частину коштів собі. Судячи з коментарів Юлії Володимирівни 2008-2009 років, я не певен, що вона піде за першим сценарієм. Треба чітко розділяти в Україні дві речі - публічну риторику політика перед виборами і його реальні дії після. Дуже часто це, як кажуть в Одесі, дві великі різниці.
— Юлія Володимирівна - прекрасний оратор, досвідчений популіст. Скажіть, як можна боротися із цим її талантом? Ви винайшли свій рецепт?
— Поки що ні.
— Не ви один.
— Схоже на те.
— Деякі кандидати у президенти обговорюють вашу кандидатуру на посаду прем'єр-міністра.
— Зі мною вони цього не обговорюють, тому не можу коментувати.
— Але, принаймні, ви потрапили на їхні радари, вони вас помітили, ваші успіхи помітні. Цікаво, чи припускаєте ви, що можете стати прем'єр-міністром?
— Поки що ні.
— А бачите політичну силу, з якою ви могли б піти в парламент або уряд?
— Теж не бачу.
— Ви коротко відповідаєте на ці питання.
— Вони дуже прості. Ні - проста і зрозуміла відповідь. Я поки не йду в політику.
Решта новин