Історія з Насировым показала, чому ми так повільно рухаємося і оголила всю деструктивність суспільства,пише liga.net
Отже, що ж сталося? Одного з самих корумпованих чиновників, які очолювали найбільш одіозне і коррупциогенное відомство, прийшли затримувати. Цього не чекав ніхто. Ніхто, у кого не було інсайда. Абсолютно. Ну от чесно, запитай у будь-якого в понеділок вранці: чи вірять вони в те, що Романа Насирова можуть затримати, всі відповіли "ніколи". Тому що це неможливо. Не в нашій країні. Він же лояльний. Він ділиться. Цього не може бути просто тому що цього не може бути ніколи. Неможливо.
А потім це сталося. Неможливе сталося. Цього корупціонера, не дрібноту, прийшли по-справжньому затримувати. І це на тлі спроб реформувати відомство. Це ж такий шанс. Треба просто в правильну точку направити енергію.
І що відбувається? Частина людей починає атакувати НАБУ. Мовляв, не так, як хотілося б, прийшли заарештовувати. Замість аналізу суті напирали на форму. Мовляв, як вони виглядали безглуздо. Не те що доблесні маски-шоу з податкової міліції-поліції, яких ні один вахтер не зупинить.
А справа в тому, що ви завжди будете з боку виглядати безглуздо, коли граєте за правилами в світі, де ніхто, крім вас, за правилами не грає. Це як розмова інтелігента з гопником в маршрутці. Це зовсім різні світи. Але питання в тому, що ми самі хотіли тих, хто грає за правилами. Ми самі хотіли, щоб все по закону, а не по беззаконню. Але при цьому не готові підтримати тих, хто починає грати саме за законом.
Ви завжди будете виглядати безглуздо, якщо граєте за правилами в світі, де ніхто, крім вас, за правилами не грає.
За короткий час свого існування НАБУ вже встигло прийти до лояльним президенту "топам": Онищенко, Охендовський, Чаус, Насиров. Цього не було ніколи.
Заарештовували політичних опонентів, красиво в'язали Луценка та інших, але ніколи своїх. Ніколи своїх не заважали будувати схеми на державних підприємствах, як сталося з ОПЗ. Це прекрасно. Це досягнення. Про це треба сурмити. А не фокусуватися на вахтерах, підігруючи тим, хто боїться НАБУ, ніяк не дасть йому повноважень по прослуховуванню і буде чинити опір до останнього появи антикорупційних судів. Це передовий фронт. Тут потрібна наша допомога, а не наш сарказм чи невіра.
Друга частина - хвиля "зради" за клону Насирова Продану. Він просто був його заступником. Який Насиров, такі і заступники. При відсторонення від посади приймається технічне рішення, і на місце глави ставлять якогось його заступника. Ось поставили Продана. Ви хотіли Білана, який очолює податкову міліцію і проходить по своїй справі? Кого поставлять в цей момент може хвилювати прем'єра, раз вже Проданий його ставленик, або Народний Фронт, де тепло ставляться до Білану. Але не нас. Нам все одно. Серед заступників Насирова просто за визначенням не може бути пристойного людини. І так ми зараз запугаем себе цим самим Проданом, що потім суспільству легко буде продати Ніну Южаніну, яка тільки що самовіддано боролася за відродження податкової міліції. Ви цього хочете?
Колись давно, вже майже в минулому житті, був конкурс. За вибором глави ГФС. І у фінал вийшли дві людини. Один дуже класний, Андрій Коломієць. І другий - Насиров. У першого кандидата був план радикальних реформ податкової. А у Насирова був план нічого не міняти. Цей план і сподобався влади. Що з цього вийшло - ми бачимо зараз. І треба кров з носу повернутися до першого варіанту. Поки є шанс. І поки посаду знову не зацементували тими людьми, які пропонують нічого не робити. Адже їх план знову може сподобатися.
Коли Вацлав Гавел, автор "чеського дива", сказав, що краще 5 років помилок, ніж 50 років саботажу. Будь ласка, не підтримуйте саботаж.
Сергій Фурса
Решта новин