"Дістати Онищенко з Лондона буде простіше, ніж з Москви", – хвалиться генпрокурор Юрій Луценко. "Я не знаю жодного випадку, – додає він, – щоб Британія відмовила Україні у видачі злочинця". br>
Глава ГПУ занадто квапиться: Онищенко ще не визнаний злочинцем. Існує така штука, як "презумпція невинності". А ще – розхоже твердження про те, що злочинцем людину може назвати лише суд. Хоча адже у нинішнього прокурора адже немає юридичної освіти. І досвіду робота немає також. Так що не знати елементарних речей йому можна пробачити. Згадаймо, як під Луценко спеціально змінювали закон "Про прокуратуру", чим ледь не розвалили остаточно парламентську коаліцію. Але мова зараз не про це. Мова про Онищенко", – говорить автор статті і знову цитує Луценка.
"Припинити істерику, вчити матчастину і не займатися піаром", – у цих словах Луценка містилося єдине цінне зерно, яке не завадило б взяти на озброєння і самому генпрокурору. Отже, почнемо з істерики. Остання гучна справа, в якому фігурувала британська юрисдикція і яке облетіло весь світ, було справою про отруєння Олександра Литвиненка полонієм. Високий суд Лондона тоді прямо назвав в числі замовників вбивства Володимира Путіна. Це ми до того, що навряд чи британська Феміда здатна злякатися топанья ніжками у виконанні Юрія Луценка, якщо вже вона не побоялася вказати на президента Росії як на закоренілого злочинця. Так що істерику все ж доведеться скасувати".
Далі у статті йдеться про те, що доказова база у справі Онищенка аж ніяк не достатня. Знаючи про неможливість виграти в британському суді ця справа, Юрій Луценко намагається створювати видимість активної роботи і робити гучні, але пустопорожні заяви, йдеться в матеріалі.
Решта новин