Люди та події
Після того, як Верховна Рада не схвалила процедуру демобілізації, чинні військові почали попереджати про колосальне збільшення випадків самовільного залишення позицій.
Фокус розбирався, як зволікання з демобілізацією відіб'ється на ЗСУ та суспільстві загалом.
Верховна Рада України 11 квітня 2024 року ухвалила в цілому законопроєкт про посилення мобілізації. Кабмін подавав документ на розгляд парламенту ще наприкінці січня.
Рада ухвалила в цілому законопроект про мобілізацію: список основних положень
Проголосувати за законопроєкт депутатів закликав командувач оперативно-стратегічного угруповання військ "Хортиця" генерал-лейтенант Юрій Содоль. ЗСУ тримають оборону з останніх сил, але окупаційних сил на полі бою кількісно більше в 7-10 разів. У деяких відділеннях ЗСУ залишилося по двоє, у кращому разі до чотирьох осіб, а за статутами їх має бути 8-10, аргументував він.
До сесійної зали законопроєкт потрапив у вкороченому вигляді. Початкова версія містила норму про демобілізацію військових, які відслужили 36 місяців під час воєнного стану. Профільний комітет Ради вилучив її, Міноборони тепер обіцяє розглянути питання окремо в період до восьми місяців.
Співрозмовники "Української правди" в оборонному комітеті кажуть, що виключення питання демобілізації із законопроєкту ініціював головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський.
У листі до міністра оборони Рустема Умерова, який є в розпорядженні видання, Сирський наголошує на необхідності термінового внесення законодавчих змін щодо "вдосконалення питань проходження військової служби та мобілізації".
З огляду на безліч депутатських правок, питання звільнення і ротації військовослужбовців Сирський запропонував розглянути окремо і прописати в іншому законопроєкті, йдеться в тексті листа.
"Велика криза з початку війни": у ЗСУ б'ють на сполох через збільшення випадків СЗЧ
Думки чинних військових з приводу рішення профільного комітету Ради і Міноборони різняться: одні говорять про повну демотивацію і несправедливість, інші — про неможливість проведення демобілізації навіть після 36 місяців служби через зростаючу російську агресію.
Військовослужбовець 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади Сергій Гнездилов заявив, що якщо не впорядкувати процес демобілізації, кількість випадків самовільного залишення частин (СЗЧ) зросте в рази. Аргументація висловлювання цілком справедлива: жити три роки в настільки напруженому стані і вести інтенсивні бої вкрай важко.
"Жодних гарантій, що людина повернеться додому цілою і неушкодженою, держава не дає. Замість цього людині, яка ухиляється від виконання громадянського обов'язку, гарантується, що їй нічого не буде. Законопроєкт про мобілізацію за фактом без мобілізації", — вважає Гнездилов.
Проблеми виведення питання про демобілізацію в окремий законопроєкт були актуальні приблизно на другий місяць великої війни з РФ. Зараз в окопах сидять люди різних професій і вимальовується суспільна несправедливість: одні воюють третій рік, а інші спокійно займаються своїми справами, розмірковує боєць.
"Коли мені кажуть, що зроблять усе за вісім місяців [чиновники вирішать питання демобілізації], я не вірю. І за вісім років нічого не зміниться. Якщо вони не зроблять це найближчими днями, ми опинимося на порозі найбільшої кризи з початку війни. Виявляється, нас може знищити не Росія, а Верховна Рада, яку хвилюють рейтинги, але не нацбезпека", — зауважує військовий.
На думку Івана Буряка, головного сержанта 93-ї окремої механізованої бригади "Холодний Яр", невключення демобілізації до законопроєкту — правильне рішення. У ЗСУ недостатньо військовослужбовців для нормальної та справедливої демобілізації.
"Усі чекають на поповнення. Якщо підрозділ буде заповнений хоча б на 85%, тоді запрацює ротаційна система. А коли людей недостатньо, їх ніким замінити, у цьому велика складність. Найбільша проблема — це люди", — вважає він.
Мобілізація достатньої кількості військовослужбовців триватиме півроку або навіть рік. Далі на новобранців чекає тримісячний курс навчання. Поки вони налаштуються, мине півроку і тільки ще через півроку можна буде говорити про демобілізацію. Досвідчених солдатів мають замінити готові до боїв і добре навчені новобранці, додає Буряк.
Дмитро Курилович, військовий із 1-ї президентської бригади НГУ імені Петра Дорошенка зізнається, що йому вже все одно, чи буде взагалі демобілізація.
"Якщо вже дуже причепитися, я маю право на звільнення як член сім'ї загиблого військового. Якщо брати всіх, хто перебуває на службі, демобілізація потрібна обов'язково. Люди втомлюються, їх потрібно міняти, дати відпочинок не на один-два місяці, а на рік, щоб людина могла вільно виїхати за кордон до близьких", — розповідає він.
Курилович підкреслює, що українці не хочуть іти в армію, бо побачили за два роки байдужість суспільства. А із законопроєктом, у якому чітко не прописана процедура демобілізації, чоловіки ще активніше намагатимуться виїхати з України.
Феномен СЗЧ з точки зору психології
Випадків СЗЧ у лавах ЗСУ доволі багато, але про них не заведено говорити під час великої війни. Цифри справді вражають, але боятися треба насамперед демотивації населення в захисті країни, зізнається в бесіді з Фокусом офіцер 67-ї окремої механізованої бригади, військовий психолог Андрій Козінчук.
"Без конкретики і достатнього обсягу інформації мозок людини продукує негативний сценарій. Це відома психологічна штука і тактика виживання. Військових залишили без дедлайну служби, це загрожує емоційним вигоранням. Втомленим від довгих бойових дій людям тільки не вистачало законопроєкту, який повністю знищить мотивацію служити", — міркує фахівець.
Призведе така ситуація не до найкращого сценарію розвитку подій. Однак Козінчук нагадує: дух українських військових тримається не на законопроєктах депутатів, а на меті захистити український народ від нападу росіян.
"Саме тому більшість військових не готові йти додому. Але обговорення теми демобілізації у військовому середовищі доволі гаряче і гнівне. Повернутися додому військовому можна в трьох варіантах: загиблим, тяжко пораненим або СЗЧ. Четвертого варіанту за вислугою років не дано", — продовжив він.
Варто підкреслити, що неукомплектованість підрозділів ЗСУ багато в чому пов'язана з випадками СЗЧ. Невизначеність з демобілізацією тільки збільшить масштаб проблеми, каже Фокусу полковник запасу, ексспікер Генерального штабу ЗСУ Владислав Селезньов.
"Перспективи нерадісні, оскільки командирам бойових підрозділів доведеться додатково стежити за підтримкою морально-психологічного стану їхніх підрозділів", — зауважує військовий експерт.
Постійні розмови про мобілізаційний ресурс для Сил оборони України варто було вести ще з 2014 року і давно виробити всі законодавчі норми, вважає Селезньов.
"А чому вісім місяців треба готувати норму про демобілізацію? Невже настільки складна процедура, що потрібно так багато часу", — дивується він.
До 10 років в'язниці. Чому покарання за СЗЧ не лякають солдатів?
Стаття 408 Кримінального кодексу України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років за самовільне залишення військової частини в умовах воєнного стану. Дезертирам загрожує позбавлення волі на строк від 5 до 12 років.
Після ухвалення законопроєкту про мобілізацію в урізаній формі випадків СЗЧ буде незрівнянно більше, незважаючи на доволі суворе покарання, підкреслює адвокат у сфері військового права Олег Леонтьєв.
"Різниця між СЗЧ і дезертирством у тому, що в першому випадку у військового є намір повернутися до частини, а в другому — пішов з кінцями, приховує приналежність до армії і ховається від правоохоронців", — пояснює юрист Фокусу.
СЗЧ і дезертирством в Україні займається Держбюро розслідувань, але територіальних управлінь, які працюють, в Україні всього сім. Штат детективів невеликий, вони фізично не зможуть розслідувати всі випадки, додає Леонтьєв.
"Поліція може затримати військового, який залишив позиції, але ДБР не зареєструє кримінальне провадження. Усе це серйозний головний біль для командирів ЗСУ. У реєстрації таких справ великий провал, а багатьох військових-втікачів не шукають", — підсумував Леонтьєв.
Нагадаємо, у законопроєкті про мобілізацію міститься норма про візит до військкоматів усіх військовозобов'язаних для оновлення даних. Тих, хто проігнорував такі жорсткі вимоги, автоматично вважають ухилянтами. ТЦК можуть звернутися в поліцію, щоб оголосити таких людей у розшук.
Фокус раніше писав, що лише 20% чоловіків віком від 25 до 59 років розглядають варіант служби в ЗСУ. У 63% осіб такого бажання немає, а 17% не визначилися.