Думки
Що буде, якщо Україна програє?
На тлі невтішних новин з фронту в Україні та затримок з голосуванням пакета допомоги Україні в Конгресі, міжнародні оглядачі закликають серйозніше поставитися до такої перспективи і уявити собі світ та роль Заходу у ньому після поразки України.
Новий виток дискусій запустила стаття сенатора-республіканця з Огайо Джей Ді Венса у впливовій газеті New York Times, у якій він стверджує, що це не республіканці в Конгресі винні у тому, що Україна програє на полі бою, і що вона не має можливості перемогти, а тому найкращий варіант – думати про переговори заради закінчення війни.
"Щось не складається" – сенатор Венс
Венс каже, що голосував проти пакета допомоги від США, бо він вважає, що його все одно не вистачить, щоб Україна обернула напрямок війни. Адже їй, за словами Венса, бракує військових, та і зброї, яку США виробляють нині, не достатньо, щоб Україна перемогла.
Тому він радить Україні визнати, що повернення до кордонів 1991 року є "фантастичною" метою, а отже потрібно дотримуватись оборонної стратегії, зберігати дорогоцінну військову силу та готуватися до початку переговорів.
"Чим швидше американці зіткнуться з цією правдою, тим швидше ми зможемо виправити цей безлад і стати посередником у мирі", – завершує сенатор Венс свою статтю, назву якої можна було б перекласти українською як "Щось тут не складається щодо України".
З моменту публікації цієї статті у п'ятницю, 12-го квітня низка коментаторів уже встигла відгукнутися на неї критичними зауваженнями.
Сем Ґрін, директор програм з демократичної стійкості Центру аналізу європейської політики (CEPA), каже, що в розрахунках підтримки України сенатора Венса "не складається" те, що він "повністю виключає важливу змінну в рівнянні: ціну невдачі".
"Невизначеності перемоги Венс віддає перевагу впевненості поразки та величезним витратам для Америки та світу в цілому", – зауважує Ґрін у своєму твіті.
Проти послабленого Заходу Путін міг би використати армію України – The Economist
Впливовий британський часопис The Economist також закликає спробувати уявити, чим би закінчилася поразка України для Заходу, а головне – для Європи.
Британський часопис каже, що геополітична поразка, пов'язана з Україною, може стати "сучасним суецьким моментом" – величезним ударом по репутації Заходу, який спочатку допомагав Україні, а потім вирішив її покинути.
"У Росії, а також у Китаї, Індії та на півдні планети, прихильників України мали б за тих, хто вміє лише подавати резолюції ООН і торгуватися щодо формулювань на самітах ЄС і НАТО, але більше нічого", – попереджає часопис.
Поразка України і перехід її територій до Росії лише переконав би світ у тому, що сила перемагає право, і, за висловом Джорджа Робертсона, колишнього очільника НАТО, "наші вороги визначать світовий порядок".
Це, на думку часопису, відчують тайванці, але також і люди в Європі, бо популісти поставлять під сумнів сенс існування Європейського Союзу, який взявся було допомагати Україні "всім, чим міг" (як він сам це визначив), і зазнав невдачі.
"Популісти — і шанувальники Путіна — на зразок Віктора Орбана в Угорщині чи Марін Ле Пен у Франції будуть кричати, що їхній спосіб — найкращий", – вважає оглядач журналу The Economist.
Але поразка Європи може бути не лише символічною, вважає оглядач. Переможна армія Путіна може не зупинитися на колишніх вже на той момент кордонах України – вона може піти далі, наприклад,"визволяти від "нацизму" країни Балтії. Така риторика вже довший час присутня у виступах у Москві.
Рішучості Росії додаватиме той факт, що російський президент у випадку поразки і підпорядкування України командував би не лише своєю "переможною" армією, але і українською, яка показала себе не менш сильною на полі бою.
"Переможна російська армія залишила б пана Путіна командувати єдиною бойовою силою, яка має загартування в боях і навички ведення війни 21-го століття, щоб захопити територію; а якби він керував українською державою, то керував би двома такими військовими машинами", – пояснює The Economist математику повної окупації України.
Уявити поразку радить і впливовий консервативний оглядач, колишній президент Радіо Свобода/Радіо Вільна Європа, Джеффрі Гедмін.
У своїй статті для очолюваного ним видання American Purpose, він пише, що "нам потрібно уявити, як виглядає поразка, якщо ми збираємося вирватися з неї".
Він нагадує, що коли країни Заходу згуртувалися, щоб дати відсіч імперіалістичному проєкту Володимира Путіна, вони говорили про те, що "ліберальна демократія на Заході згуртується й відродиться" і це "стане сигналом того, що Америка та її союзники готові захищати заснований на правилах світовий порядок", що Китай та Іран "будуть покарані", і "авторитарному популізму було б завдано удару".
Але, як він зауважує, "наша надмірна стурбованість ескалацією — і наше небажання визначати чіткі цілі війни — означали, що ми ніколи не надавали українцям, які борються за свободу, всю військову вогневу міць, необхідну їм для перемоги у цій війні".
"А якщо Україна програє війну?" – запитує Гедмін.
Америка, яка "не може визначитися щодо свого місця у світі" або повернеться всередину, або розвернеться в бік Азії, вважає оглядач. Але китайські комуністи вважатимуть, що як США не змогли захистити Україну, так вони не захистять і Тайвань.
А Путін майже напевно використає заморозку конфлікту як тактичну паузу, щоб відновити і посилити свої війська, переконаний він.
"Запитайте Польщу, країни Балтії та країни Північної Європи, наскільки безпечно вони почуватимуться, якщо сучасній Росії, очолюваній обвинуваченим військовим злочинцем, дозволять сісти за стіл переговорів про мир шляхом поділу України", – запитує оглядач.
Сама Україна на тлі цієї поразки радикалізується, українці будуть звинувачувати Захід у зраді, вважає Гедмін, а "зростаючі ряди радикалів і неонацистів підуть у підпілля, щоб боротися з російськими окупаційними військами на сході".
Авторитарні популісти, які будуть розповідати про невдячних корумпованих українців, отримають поштовх, пояснює Гедмін наслідки поразки України для політичної сцени в Європі та США, де гору візьмуть політики на кшталт Віктора Орбана та Марджорі Тейлор Грін.
У Європі піднімуться праві і ліві популісти, такі як права AfD (Альтернативи для Німеччини), і ліва робітнича партія Сари Вагенкнехт, до них долучиться проросійська партія «Національне об’єднання» Франції Марін Ле Пен. При цьому Ле Пен матиме шанс стати президентом Франції через три роки, вважає Гедмін.
Берлін пристосовуватиметься до нових реалій і намагатиметься зблизитися з Москвою, що змусить частини Центральної та Північної Європи більше ніж нервувати, попереджає Гедмін.
Це означатиме, що до 2027 року Польща стане на шлях створення власної ядерної зброї, бо Варшава вже зараз вважає, що це було серйозною змушувати Україну відмовитися від свого ядерного потенціалу їх у 1990-х роках і повірити гарантіям безпеки Британії та Сполучених Штатів.
Переділ кордонів, який почала Росія, продовжать у Європі прихильники Путіна, вважає Гедмін.
Наприклад, Будапешт уже говорить про Велику Угорщину, до якої входять українські угорці, також Угорщина має претензії до Румунії, нагадує оглядач.
Не відстають і ультраправі румуни, які згадують як про свої про території, які зараз належать Україні та Молдові. Процес переділу кордонів може набрати нової сили і захоплювати нові території.
"Війна загрожуватиме Балканам, і розмови про Велику Сербію знову стануть головними новинами. Війна Росії проти України створила прецедент. Нації можуть змінювати кордони силою", – прогнозує Гедмін.
Нині за діями Заходи спостерігають як вороги, так і союзники. "Годинник цокає, і перемога вислизає", – каже Гедмін.
Але він переконаний, що ще не пізно надати Україні додаткову зброю, яка їй терміново потрібна для перемоги. Бо для того, щоб зрозуміти, як сильно вона потрібна не лише Україні, але і Заходу, потрібно лише уявити, як виглядає поразка.